Віра щаслива вийшла із ліkарні. Їй зателефонувала мама, і Віра повідомила, що зробила УЗД, вона матиме дівчинку і з дитиною все добре. Дівчина сіла в автобус та поїхала додому.

Коли настав момент виходити з автобуса, Віра встала, але водій різко загальмував, і Віра нахилилася через поручень. У неї відразу почався нестерnний бі ль, від якого вона зігнулася і не могла ходити.

Пасажири викликали швидку допомогу, але швидка їхала довго . У Віри почалася kровотеча, дівчина розуміла, що ситуація погіршується. Ліkарі у ліkарні повідомили, що дитину Віра втра тила. Дівчина лежала в палаті без сил, з її очей текли сльо зи.

Коли вона повернулася додому, то мама і свекруха намагалися підбадьорити, казали, що вона ще встигне наро дити. Відносини із чоловіком сильно змінилися.

Вони не могли говорити на цю тему, тож просто мовчали. Чоловік пізно приходив із роботи додому, вони практично не розмовляли.

Та й не було про що, ось так просто люди, які колись любили один одного, стали зовсім чужими. Через півроку спільні друзі пари запросили їх на свято, щоб дізнатися, яка стать буде у їхньої дитини. Віра спочатку не хотіла йти, для неї ця тема залишалася хво рою. Але чоловік наполіг і довелося піти.

Усі на святі були такі щасливі. І Вірі знову захотілося відчути себе ваrітною, знову захотілося стати мамою. Чоловік сказав, що бачив, як у Віри вперше за півроку світяться очі. Він сам запропонував знову спробувати стати батьками. Через два місяці Віра вже тримала в руках заповітні дві смужки.

А через 9 місяців наро дила здорового сина. Але спогади про першу доньку, що так і не народилася, іноді відвідували Віру. Чоловік запропонував удо черити дівчинку, і Віра була така рада такому рішенню її чоловіка. Тепер вони мають двох дітей, велику родину.

КІНЕЦЬ.