Випадково почувши розмову свекрухи з моїм чоловіком, я вирішила втрутuтuся Такого nовороту вони точно не очікували!

Нещодавно я стала свідком дивної ситуації. Ми з чоловіком не юні і у кожного з нас це вже другий шлюб. У кожного була своя квартира. Квартири ці були невеликі, однокімнатні. Ми вирішили їх продати, додати грошей і купити нормальну трикімнатну. У планах поява на світ двох дітей. Квартири продали швидко, купили підходящий варіант, зараз там триває капітальний ремонт. На час ремонту свекруха нам запропонувала пожити в її квартирі, вона все одно до середини жовтня живе на дачі, її квартира стоїть порожня.

Ми погодилися, тому що грошей на ремонт і так йде багато. Свекруха дійсно живе на дачі, іноді приїжджала купуватися, продуктів прикупити, відпочити трохи. Але тепер почався сезон збору врожаю. Свекруха з сумками через день їде додому, консервує, переробляє все, злиться, що ми не допомагаємо, чи не возимо все це з дачі додому, а їй доводиться тягати все на собі. Я намагалася пояснити, що у нас зовсім немає часу.

Ми на роботі зайняті до вечора, хапаємося за підробітки, так як грошей треба багато, у вихідні то в квартиру щось купуємо, то іншими справами займаємося, то, незважаючи на вихідні, працюємо. Консервовані продукти її нам не потрібні. Ми для себе зробили кілька баночок огірків і зварили то варення, яке нам подобається. А всі ці промислові масштаби нас не цікавлять.

Свекруха робить заготовки і для сім’ї дочки, там консервацію сильно поважають, але допомагати релігія не дозволяє. Надлишки свекруха продає на ринку взимку. Нещодавно вранці я, збираючись на роботу, почула розмову свекрухи і сина: — Мама, я всю комуналку оплатив всі рахунки оплатив теж, продукти тобі на дачу купив, цукру 25 кг купив. Які ще гроші? — А такі гроші. Зарплату отримав, а матері не дав ні копійки.

Квартиру продав, а матері не дав ні копійки. Борг повернув, а зверху не дав ні копійки. Чи не справедливо, синку! Ви добре заробляєте і матері можеш допомагати і раніше. — Мама, у нас зараз великі витрати і немає зайвих грошей. — Грошей, синку, завжди зайвих немає.

І у матері їх зайвих немає. Раніше ти завжди з зарплати давав матері гроші, а як одружився, так перестав. — Але ти ж бачиш, які у нас витрати. — Витрати, синку, у всіх є. — Скільки тобі грошей треба і для чого? — Мені треба 5 тисяч. — Для чого? Оксані (сестрі) віддати? Оксана нехай йде працювати.

— А ти не вказуй, як Оксані жити. Будуть у тебе діти, будеш своїм указ. — Мама, я кожен місяць даю тобі гроші і ти їх кожен місяць Оксані віддаєш. Так вона ніколи працювати не піде. Немає у мене грошей і до кінця року не буде. Скажи, що тобі купити, і я куплю, але грошей більше не дам. — Даси, синку. Як миленький даси! А то дуже жирний шматок відхопила твоя дружина. Чи не забагато їй буде? Я увійшла на кухню і свекруха замовкла.

Повисла безглузда пауза, яку порушив чоловік: — Хто з наших знайомих квартиру здає? У найближчі дні ми йдемо жити туди. Мама, а Оксані передай, що мій гаманець для неї закритий назавжди. — Що ти, синку! Який гаманець? Які гроші? Яка квартира? Живіть, діточки, а я на дачу сьогодні поїду.

Мені там добре. Увечері свекруха поїхала на дачу і майже тиждень її немає. А мені от цікаво, чи зобов’язаний брат забезпечувати свою заміжню і здорову сестру, яка не працює і не збирається, хоча діти вже й пішли в дитячий сад? Що вона робить і на що сподівається? Що скажете?

Джерело