Зі своїм хлопцем я розпочала стосунки за ще на першому курсі університету, а на третьому ми дізнались, що чекаємо на малюка. Можете собі уявити, якими відповідальними та готовими до цього батьками ми мали б стати. Ще ж зовсім діти.

Та радував факт, що мій обранець не покинув мене в таку хвилину, показав себе мужнім парубком і запропонував одружитися. Тому наш синочок народився у повноцінній сім’ї.

Звичайно, закінчити навчання було важко. Та ми якось впорались із цим всім. Після університету Олег знайшов роботу, я, зрозуміло, сиділа вдома з дитиною у декреті. А жили ми всі у квартирі, що залишилась чоловікові у спадок від дідуся.

Коли Тимофійчику виповнилось три роки, то я почала задумуватись над працевлаштуванням. Олег був не дуже задоволений такою ініціативою. Він скоріше хотів, щоб я до старості сиділа вдома, прала пелюшки, готувала їсти і прибирала. І так по колу.

Ох, знала б я тоді, що дійсно краще було б залишитися вдома. Адже відразу влаштувалась на роботу секретарем і мало не з перших днів між мною і керівником загорілись якісь особливі почуття. Я відчула, що більше ніж ділові стосунки, і навіть не дружні.

Андрій Миколайович почав приділяти мені знаки уваги, а згодом і дарувати подаруночки. Спочатку мені вдавалося приховувати ці зв’язки від чоловіка, а потім вирішила, що безглуздо і зовсім нечесно ось так його обманювати.

Олег вислухав мене, помовчав, а тоді, на мій подив, запропонував переїхати у інше місто, якщо я хочу зберегти сім’ю. Так ми і зробили. Розпочалося нове життя, невдовзі я народила другого сина і була щаслива, що все склалося саме так. Поки на порозі нашого дому не з’явилась невідома вагітна жінка, що сказала мені про стосунки із моїм чоловіком.

Виявилось, Олег такu nомстuвся мені. Як же довго він виношував цю образу і який страшний біль вона мені принесла.

КІНЕЦЬ.