Мене звуть Анна, я наймолодша донька у нашій сімʼї. Загалом у наших батьків четверо дітей: дві старші сестри, брат Денис та я. Найулюбленішою дитиною у нашого тата завжди був брат.

Батько цього ніколи не приховував і всіляко демонстрував своє ставлення. Часто розповідав, як після народження двох старших дочок він з нетерпінням чекав на народження сина.

Тато ніколи не виявляв любов до мене та старших сестер, вся увага завжди діставалася Денису. Усі найкращі іграшки — Денису, весь найкращий одяг — Денису і т.д. Свою поведінку тато виправдовував лише однією фразою:

– Він мій єдиний спадкоємець, він єдиний, хто збереже і продовжить моє прізвище!

Я на рік молодша за свого брата, моєї власної сімʼї у мене поки що немає, тому я живу в батьківському домі. Мама ніколи не була проти цього, тим більше вона дуже часто хворіє, і я завжди доглядаю за нею.

Квартира у нас трикімнатна, у тата з мамою окрема спальня, а в мене своя. Я працюю в магазині, на жаль, зараз моя зарплата не дозволяє винаймати власне житло. Я купую додому продукти, побутову хімію, або ще щось по дрібниці. Роблю внесок, який можу.

Загалом я завжди жила з ними спокійно, тато ніколи не висловлював свого невдоволення. Іноді він натякав, що мені вже час виходити заміж, але ніколи не тиснув на мене.

Коли брат одружився, батько був дуже щасливий за нього, з трепетом ставився до невістки. Коли дізнався, що вона вагітна, взагалі був у захваті. А коли народилася онука, батько влаштував велике свято, хоча має вже двох онуків, яких народили мої старші сестри.

– У мене народилася онука, я такий щасливий, – вигукував батько.

Ми розуміли його любов до свого єдиного сина, тому не дивувалися його захопленню. Хоча в глибині душі, я дуже ображалася на батька, на відсутність любові з його боку.

Через місяць після народження онуки, батькові зателефонував Денис і сказав, що має проблеми на роботі і йому нема чим платити за оренду квартири наступного місяця. І запитав, чи зможуть тато з мамою їм дати притулок на кілька місяців, поки він не вирішить сімейні проблеми? Тато одразу погодився, навіть не подумавши про мене.

Ми сиділи з мамою на кухні, пили чай і балакали. На кухню зайшов радісний батько. Я відчувала, що зараз він скаже щось дуже хороше для нього і не дуже добре для мене.

І тут він повідомив, що Денис із дружиною та донькою переїжджають до нас. Я була в шоці, і перші кілька хвилин взагалі не розуміла, що відбувається. Його радості не було меж. Він одразу почав говорити, що вони житимуть в окремій кімнаті, в якій я зараз живу.

– А як же Анна? – здивовано спитала мама.

-Анні доведеться з’їхати від нас, їй давно час жити окремо, – відповів батько.

Після цієї фрази моє серце стиснулося. У цей момент я остаточно переконалася, як для батька важливий Денис, а на мене йому абсолютно все одно. Коли ситуація стосується брата, тато не думає про інших.

У той момент у мене ніби розплющились очі на те, якою вона є людина. У голові промайнули, як кінострічка: усі ситуації, в яких тато вибирав свого улюбленого сина.

Ми почали сваритися через це, мама була на моїй стороні, а от тато казав, що мені давно час жити окремо, час виходити заміж, час іде, засиділася я в них.

На мамину пропозицію, щоб я ночувала у вітальні, тато сказав, що це буде прохідний двір, буде надто тісно, ​​тим більше з маленькою дитиною.

– Без образ, Анна, але Денису потрібна допомога. Я не можу залишити його в такому тяжкому становищі, – сказав тато.

Все це було дуже очікуваним, іншого розкладу і не могло бути. Він думав про його важке становище, але зовсім не переживав про те, в якому становищі я.

Мама продовжила говорити з татом, їхні голоси ставали все голоснішими і голоснішими. Я  вийшла з кухні і не знала, що робити. У той момент я вирішила одразу зателефонувати до Дениса, поговорити про це.

У нас з ним не дуже близькі стосунки, але я дуже сподівалася, що він зрозуміє мене і знайде інше рішення для цієї ситуації. Але єдине, що сказав Денис, то це те, що у них зараз фінансові проблеми, а з маленькою дитиною складно шукати житло і що за тиждень їм потрібно терміново десь зупинитися.

Я спитала, що мені робити і куди переїжджати з таким маленьким прибутком. А Денис відповів: «Ти обов’язково придумаєш, будь ласка, зрозумій нас». Я була дуже здивована такою відповіддю. Усі навколо здавались мені абсолютно безсердечними.

Тато з мамою далі сварилися на кухні.

– Нічого страшного, поживе у своїх подружок, – голосно заявив батько.

Я не здивувалася цим словам, але мені було дуже прикро за те, що відбувається. Мати не змогла йти проти батька і тому погодилася на переїзд брата до них. Зі мною вона дуже спокійно поговорила, попросила зрозуміти тата, що він завжди був таким, що нічого не вдієш, час шукати своє власне житло.

Наступного дня тато попросив мене прискоритися з переїздом, бо днями він уже забирає невістку та онуку до себе.

Я не стала влаштовувати драми та принижуватися. Нехай його ставлення залишається на його совісті. Нині мені потрібно вирішити, куди з’їжджати. Я дуже розуміюча людина, але після всієї цієї ситуації, я не думаю, що спілкуватимуся з батьком так, як раніше.

КІНЕЦЬ.