Я живу в невеличкому смт, це містечко затишне і як на мене, дуже хороше для життя. Тут є все, що потрібно для комфортного проживання і ресторани, і різні магазини, і кафе, але немає цього надокучливого шуму міста.

Спокійне життя, де я не намагаюся лізти комусь з розповідями про те, як треба жити. Та схоже моя сусідка геть інша. Вікторія одразу себе зарекомендувала, як людина з якою краще не зв’язуватися, тож можливо через це жіночка багато чого собі дозволила. Вікторія, завжди цікавилася чужим життям більше, ніж треба.

Я намагалася пропускати крізь вуха, коли вона щось пліткувала про інших, але коли вона вирішила обмовити мою доньку, то довго не терпіла.

Вікторія пхала свій ніс в усі наші справи, не зупиняючись навіть на таких особистих темах, як планування дітей.

Кожного разу, коли ми зустрічалися на сходах або в ліфті, сусідка неодмінно починала питати, коли ж у моєї доньки будуть діти.

Ці питання викликали у мене дискомфорт, але я вважала, що краще просто уникати обговорення цієї теми і або просто не відповідати, або переводити розмову на щось інше.

Я навіть дізналася, що Вікторія розпускала плітки, ніби моя донька не може стати мамою, хоч їй лише 22. Звісно ж сусідка заперечувала, що робила таку капость, але я все одно почала до неї ставитися негативно.

Моя донька, Катя, була ще молода і не готова до таких серйозних рішень, як материнство і створення сім’ї. Вона зараз навчається в університеті, прагнучи отримати освіту і знайти своє місце в житті.

Донька здобуває вже другу вищу освіту, першу вона не закінчила, бо зрозуміла, що в неї зовсім не лежить серце до тої справи, на яку вона пішла.

Після закінчення школи донька не знала ким хоче стати, тож за нашою порадою пішла на юриста, тепер Катя змінила вид діяльності і навчається на психолога.

Донька каже, що задоволена і викладачами, і колективом, тож це чудова можливість пізнати себе краще. Я рада за на неї, за її зусилля та амбіції, тож можу тільки надіятися, що нарешті донька знайшла себе.

Проте, якщо повернутися до сусідки, то останнім часом Вікторія переступила усі межі.

Сьогодні Вікторія нахабно прийшла до мене аби позичити в мене формочки для печива та похвалилася своєю донькою, Марію, бо вона вже у 18 років має сім’ю та успішно поєднує це з навчанням.

Як виявилося, Марія знайшла собі набагато старшого від себе чоловіка, здається до того він був навіть одруженим. Згодом Марія зрозуміла, що чекає дитину, і вони одружилися, а тепер вони разом виховують маля.

“Хочеш щоб твоя донька до старості в дівках залишилася, ось вона навіть не може з університетом визначитися, а як буде так хлопцями перебирати, то взагалі залишиться самотньою і нікому не потрібною” – сказала Вікторія, коли вже виходила з моєї квартири.

Неподобство. А ви що думаєте? Як ви ставитеся до сім’ї у 18 років? І взагалі, що порадите мені і цій ситуації?

Джерело