Один чоловік потрапив у аварію. Дорога була далека від міста, і його відвезли в лікарню в маленькому селі. Лежав він там, боляче було нестерпно, страшно ще більше. В голові крутилася одна думка: кому дзвонити?

Батьки старенькі, вони тільки за серце схопляться, допомогти не зможуть. Друзів – а їх і нема, якщо чесно. Так, знайомі, приятелі, люди, з якими випивав і відпочивав. У кожного своє життя. А як же ті, хто гаряче радив йому «поставити колишню на місце», не давати грошей, поки вона не стане зручною? Вони теж навряд чи поїдуть бозна-куди.

Партнери по бізнесу? Ну що вони скажуть? «Тримайся, друже! Будь сильним! Скорішого одужання!» – і все. Дівчата, з якими весело проводив час, взагалі нічого не скажуть.

А ноги-то зламані. І так само боляче, як самотньо.

От він і набрав її номер.

— Ніно, — каже, — я в аварію потрапив. Лежу в лікарні в такому-то селі. Просто повідомляю, раптом помру. Вибач, що потурбував. Алешеньці привіт передай…

І Ніна приїхала.

Не одразу – він же відібрав у неї машину. На електричці, потім автобусом, але приїхала. Привезла те, що треба. Почала бігати по лікарні, добиватися, щоб його перевезли в місто.

Втомлена жінка, не така вже й молода, з втомленими очима, зайвими кілограмами, з важкими сумками. У сумках – якісь речі, ліки, бульйон, домашні котлети. Наче хтось це зараз їстиме. Він майже непритомний.

Але він вижив. Довго відновлювався, і відновився. А тепер живе зі своєю Ніною. Бо саме вона – його найближча людина. Його сімʼя.

І дійшло це до нього тільки в лікарняній палаті – що є зв’язки сильніші за любов чи закоханість. Це узи життя. І ось варто подумати: кому ми зателефонуємо, якщо що? Хто приїде на автобусі з бульйоном?

Хто витримає всі приниження лікарняного побуту, хто буде бігати по кабінетах, хто витримає все це не з обов’язку, а тому що не може інакше.

Може, ніхто. Може, одна людина. Може, дві. Але це і є справжня родина. І таку сімʼю не можна втрачати. Не можна ображати. Не можна змушувати доводити свою відданість.

А ще треба бути готовим самому поїхати на автобусі, якщо що. Чи на електричці, з котлетами в сумці. І останніми грошима в кишені.

КІНЕЦЬ.