Віка зробила подарунок колегам, вручивши сертuфікатu у салон краси. Після вихідних усі повернулись з новими зачісками та манікюром. Лише Людмила Степанівна, сиділа за робочим столом у звичному вигляді

З Сергієм в офісі працюють лише жінки, за виключенням одного співробітника Дмитра Васильовича. Але той вже старший одружений чоловік, він має безліч сімейних клопотів і до розмов жінок йому немає ніякого діла.

Натомість Сергій любить спостерігати, як його колеги спілкуються між собою і робить певні висновки щодо жіночої натури. Він ще молодий, пари не має і дивлячись на те, якими нестерпними й заздрісними бувають жінки, не розуміє на скільки реально знайти йому ту, з якою захочеться провести решту життя.

Чоловік мріє про спокійний, щасливий шлюб, про затишок у домі, який вони створюватимуть з коханою разом. Але попрацювавши у жіночому колективі, вже не впевнений, що такі жінки взагалі існують.

У них в офісі працює дружина одного заможного бізнесмена. Жінка має усе, що забажає й на роботу ходить лише для того, щоб не нудьгувати вдома і якось розвиватись. Якось Віка вирішила зробити сюрприз для усіх колег. Сергію і Дмитру Васильовичу подарувала квитки на футбол.

А жінкам вручила сертифікати у салон краси. Всі тішились несподіваній щедрості. Жінки, у них на фірмі, отримували не так багато, щоб дозволяти собі б’юті процедури у дорогих салонах, а тут такий сюрприз.

Після вихідних, жінки повернулись одна краща другої. Відпочилі, з новими зачісками та манікюром. Лише Людмила Степанівна, якій недавно виповнилось п’ятдесят, сиділа за робочим столом у звичному вигляді.

– Ви не скористались подарунком?, – запитали колеги.

– Ні, не використала, я його продала і на ті гроші купила продуктів додому. Ну а що? Це ж мій подарунок, мій. Значить я можу розпоряджатися ним так, як вважаю за потрібне. А зарплата у мене вибачте невелика, щоб дозволити собі таке марнотратство. Що мені від цієї зачіски, їсти відразу перехочеться чи холодильник якимось дивом стане повний продуктів?

Жінки лише переглянулись. А коли Віка, та яка зробила цей сюрприз, вийшла з кабінету, з’ясувалось, що є людина, якій жест щедрості не сподобався. Вона навіть почала засуджувати Віку за спиною. Людмила Степанівна обурювалась, що для неї такий подарунок абсолютно недоречний і краще б та одразу дала гроші, більше б толку було.

А то ще думай, як той сертифікат продати. Ну як так можна? До тебе з добром, а ти ще брудом поливаєш при всіх. Могла б й стриматись. Ох, ці жінки! Як їм догодити?!

Сергій вирішив, що поки не готовий зв’язувати себе шлюбними тенетами. Він прагне, щоб його друга половинка була мудрою, ніжною та добросердечною, яка ніколи не влаштує подібних сцен. Але де знайти таку дівчину?

КІНЕЦЬ.