Відпустку Вікторії виділили неохоче. Нова начальниця її не дуже жа лувала. Взагалі Вікторія мала законну основу для відпочинку, але не наполягала, дозволяючи відтягувати відпочинок. Вона просто боя лася, що начальниця може її звільнити. Вікторії шістдесят років.

Вона дуже любить свою роботу і не хоче її поступатися. Коли відпустку нарешті схвалили, вона вирішила поїхати відпочивати до санаторію. Ще на пероні вона помітила дуже видного чоловіка, який був її ровесником. На нього багато жінок відповідного віку звернули увагу.

Вдруге Вікторія побачила чоловіка серед п’яти жінок у вагоні ресторані. Кожна з них намагалася його вразити. Вікторія махнула рукою на надію привернути його увагу, бо його дами з усіх боків обступили. Але ввечері їй посміхнувся успіх. Вона сиділа сама і пила чай за крайнім столиком, несподівано увійшов той чоловік і сів перед нею.

Жінка здивувалася. -Добрий день, мене звуть Павлом, а вас? -Вікторія, — зніяковіла жінка. Вони розмовляли, чоловік нічого про себе не розповідав, здебільшого слухав і запитував, чомусь найбільше його цікавило те, де Віка працює і скільки заробляє. Віка все простодушно розповіла, скаржилася довго та барвисто на начальницю.

Чоловік десь за годину побажав на добраніч і «відкланявся». Віка сиділа і думала, що вона набалакала багато зайвого. Навіщо взагалі треба було сkаржитися на начальницю? Вона зустріла того чоловіка ще раз уже в пансіонаті, він гуляв там з жінкою, яка була всипана безліччю золотих прикрас.

Коли Вікторія розповіла про все це доньці, дочка їй сказала: -Мамо, він же альфонс! Згодом жінка переконалася у цьому. Пасії у чоловіка змінювалися із завидною регулярністю, це завжди були заможні жінки.

Ходили чутки, що він відпочиває за рахунок своїх дороrих kоханок. Вікторія була здивована. Чи не соромно в такому віці таким займатися? Дорогі жінки, будьте обережні, ці паразити на кожному кроці.

КІНЕЦЬ.