Віка повернулася з роботи і почала готувати вечерю. Особливо вона не старалася, макарони, сосиски, салат із огірків. Фантазії вона не мала. Завжди одне й те саме. Добре, що Валерій був не розпещений своєю матір’ю. Вона весь час була зайнята та смачно готувати за своє життя так і не навчилася. Сосиски його улюблена страва.

Спокійно повечеряли, і Валерій влаштувався перед телевізором.

– Коханий, у нас дівчата всі на море збираються. Я теж хочу. Можна мені з ними?

– Які ще дівчата?

– Ну Віра, Ліда, Марія. Однокласниці мої. А я що гірша? Я ніколи на морі не була. Будь ласка. Ми лише на десять днів. Я навіть вже із відпусткою домовилася.

– А я? У мене немає відпустки.

– То тільки дівчатка їдуть. А ти вдома залишайся. Я тобі сосисок на місяць куплю. І навіть макаронів готових у морозилку…

– Та набридли вже сосиски та макарони. Ти щось інше вмієш готувати?

– Ти просто ображаєшся, любий. Ти ж сам казав, що це твоя улюблена страва.

– Казав. Але тепер…

– Ось приїду і буду готувати гуляші, котлети, млинці. Ну… ну, будь ласка. Ну, любий. Поки дітей немає, я з’їжджу, лише один раз. А потім діти підуть, не до цього буде.

– Добре. Переконала. Можеш збирати валізу. А як ви поїдете, адже квитки треба купувати заздалегідь?

– Так у Ліди тітка все влаштує.

Валерій не встиг сказати їй, що в нього теж відпустка за два дні. Спершу не встиг, а потім передумав. Він хотів з’їздити до села до діда на рибалку. На морі він був одного разу, і йому там не сподобалось. Краще тихо посидіти біля багаття на березі з дідом, послухати його історії, зварити юшку.

По телевізору йшов фільм, Валерій дивився фільм і роздумував.

– Ага, на море, а раптом вона там заведе курортний роман, – подумав Валерій. Ці її подружки, ті ще штучки. Знає їх. Що це він одразу не зрозумів. Сказати, що передумав не вдасться. Вона вже встигла і квиток замовити, вірніше, її подружка Ліда на всіх відразу купила.

– Віка, а коли ви їдете? А назад? Де цей готель?

– А тобі навіщо?

– Потрібно ж знати, де ти будеш.

Через день після від’їзду Віки, Валерію зателефонував чоловік одної із подруг, з якими поїхала дружина.

– Валерій, ми тут зібралися нашим дамам сюрприз влаштувати. Ти з нами?

– Який сюрприз?

– Ми на машині до них їдемо. А то мало, що вони там надумали, – і він голосно засміявся у слухавку.

– Ні, хлопці, я не люблю море. Я краще на рибалку.

– Ну як хочеш. Ми на зв’язку. За твоєю теж придивимося.

– Ну ну. Дивіться.

Віка дзвонила щодня. Дзвонила по відеозв’язку, надсилала фотографії. Море, іноді подружки миготіли вдалині. Дуже дивно, але про чоловіків подруг вона не говорила, а самі дівчата миготіли з якимись чоловіками.

Валерій вирішив зателефонувати до чоловіка Ліди.

– Хлопці, а ви де? Знайшли своїх?

– Знайшли. Тільки на нас не чекали. Ми просто поки що стежимо за ними. Та й самі відпочиваємо. Найпристойніша лише одна з них. Інші, просто…

– А пристойна, сподіваюся, моя.

– Даремно сподіваєшся. Найпристойніша Віра. – Чоловік засміявся. – Ми спеціально не показуємося, раптом і вона того. Вони поїхали їй чоловіка шукати. Адже вона одна незаміжня. Я зараз тобі фотки скину, сам переконаєшся. І відео є. Вони навіть номерами обмінюються. Ну, ти розумієш як. Хлопчик, дівчинка.

– Що?

– Ну, сам би все побачив. Ми тебе кликали. Як там риболовля? – чоловік знову засміявся.

– Жарти у вас.

– Краще б ми з тобою були на риболовлі і нічого не знали.

Дівчата повернулися за декілька днів. Дві пари розлучилися одразу, як приїхали. Вони з’ясували все ще там. Віру заміж так і не видали, і навіть чоловіка їй не знайшли. Віка все заперечувала до останнього. Дуже вже їй не хотілося втрачати Валерія. Адже він такий зручний, невибагливий, а головне з великою квартирою у центрі. Але Валерій виставив її за двері та подав на розлучення. Ділити їм не було чого, дітей не було, розвели з першого разу.

А через рік Валерій все таки зустрів іншу жінку. Поблизу їхнього з дідом місця рибалила дівчина. Напевно, зараз це рідко зустрінеш. Найцікавіше, що вона ловила добре. Валерій з дідом одну на двох рибу витягнуть, а вона дві. Вони дві, а вона чотири. Валерій спочатку спостерігав, а потім пішов спілкуватись. Дід вдав, що втомився від такого кльову і пішов додому. Олена, так звали дівчину, приїжджала в гості до свого діда до сусіднього села. Це він навчив її усьому. Дід на рибалку вже не ходить, здоров’я не те.

Через півроку Олена та Валерій одружилися. Їхня найулюбленіша страва юшка на багатті. А вдома сосиски із макаронами? Ні. Олена вміє готувати все. Вона кухар ресторану у їхньому місті. Ресторану, що знаходиться поряд з будинком, де живе Валерій. А тепер вони там мешкають разом. Чому вони раніше не зустрілися із Валерієм? Просто вона нещодавно переїхала у квартиру до бабусі, якій потрібен догляд, та знайшла роботу поблизу.

Вони мають багато спільного. Улюблена риболовля, улюблені фільми, улюблений відпочинок у лісі. І поряд села, де все ще живуть їхні дідусі.

КІНЕЦЬ.