Три роки тому я поїхала до Італії, щоби заробити гроші на операцію моєї матері.

Працюючи як домашня прислуга в однієї жінки, я познайомилася там з Маріо, який доглядав мене і говорив про серйозні стосунки.

Він допоміг із грошима на операцію моєї матері, і незабаром ми одружилися.

Ми жили окремо у його квартирі, і спочатку все здавалося казкою…

Однак після весілля все швидко змінилося .

Маріо виявився великим скнарою, який шкодував грошей на такі елементарні речі, як косметика та шампуні.

Він дозволяв мені купувати тільки найдешевші продукти в магазині і не хотів, щоб я дарувала подарунки своїм родичам, особливо мамі.

Маріо також виділяв обмежений бюджет у 100 євро на тиждень або менше для мене та доньки Зоряни.

Незважаючи на те, що Маріо забезпечував нашу дочку всім необхідним, я все робила вдома сама, і я не мала друзів в Італії.

Італійські жінки були не дуже доброзичливими, і я сумувала за своїм соціальним життям на батьківщині.

Хоча я часто думала про розлучення та повернення додому, але врешті-решт залишилася заради доньки, оскільки вона відвідувала мене раз на тиждень або під час канікул в університеті.

Якби я повернулася на батьківщину, то рідко бачила б свою дочку, а я не хотіла, щоб вона забувала про мене.

Незважаючи на всі труднощі, я залишилася в Італії заради щастя дочки, хоча це означало пожертвувати своїм власним.

КІНЕЦЬ.