Моїй доньці виповнювалося 16 років. Мілана з нетерпінням чекала на це свято. Підготовку розпочала заздалегідь, продумала все до найменших дрібниць. Обрала місце проведення, кольорову гаму, святковий банер. Порадившись з мамою, затвердила меню. Декілька місяців шукала ту саму ідеальну сукню й босоніжки до неї.

Ми обіцяли доньці замість подарунка оплатити святкування. Вона погодилася. Сказала, що запросить усіх своїх друзів, а їх у неї, не багато не мало, аж 18 осіб. Звісно я розумів, що донька перебільшує. Вона ще така безневинна й не розуміється в людях, тому й хибно вважає, що всі ці люди насправді з нею дружать.

Так сталося, що день народження Мілани припало на день випускних іспитів. Донечка декілька тижнів готувалася, майже не виходила з кімнати, навіть схудла. Бідолашна була така заклопотана, що навіть забулася про свій омріяний день. Коли ми з дружиною запитали чи все готове до свята, Міла на мить застигла, а потім мало не розплакалася.

-Я забулася розіслати усім запрошення. Що ж тепер буде? Нічого не встигаю.

-Доню, не хвилюйся, я подбаю про те, щоб твої справжні друзі прийшли на свято.

-Дякую, татусю, ти навіть не уявляєш, як сильно мене виручив.

У той самий день Мілана піднялася ні світ ні зоря. Знову прийнялася повторювати вивчений матеріал. Коли я забирав її зі школи, нарешті моя люба донечка «ожила». Вона весело щебетала, що все було не так страшно, як вона собі уявляла. Іспит вона здала на відмінно, тож з чистою совістю могла збиратися на своє свято.

Ресторан був заброньований до десятої години вечора. У пів на одинадцяту Міла вже була вдома. Правда я помітив, що дочку щось гнітить.

-Міло, все гаразд, тобі не все сподобалося?

-Та ні, тату, свято минуло прекрасно. Усі гості не могли натішитися й дякували за запрошення.

-Тоді чого ти сумуєш?

-З 18 запрошених на мій день народження завітало лише 6. У решти з’явилися якісь термінові справи. Можливо ти не всім розіслав запрошення?

-Справа не в запрошеннях. Я їх не розсилав. Кожному з твого списку зателефонував особисто, але не для того, щоб запросити святкувати. Я сказав їм, що тобі потрібна допомога. Справа серйозна, яка потребує чималих зусиль.

Виходить, що з 18 людей лише 6 готові були прийти тобі на допомогу у скрутну хвилину навіть не здогадуючись, що доведеться робити.

-То ти навмисне зіпсував мені свято? – дочка не на жарт розізлилася.

-Я навмисне показав тобі, хто дійсно вартий того аби називатися твоїм другом.

КІНЕЦЬ.