Я зараз вагітна та виходжу заміж. Проте мій наречений не є батьком цієї дитини та знає про це.

Ми з Віктором були сусідами. Він старший за мене на 10 років. Коли ми поселилися в цій квартирі йому було 20 років, а мені 10. Моя мама дружила з мамою Віктора, часто залишала мене на сусідів. Ми з Віктором потоваришували, він був мені наче старший брат, якого у мене ніколи не було. Ми грали з ним настільні ігри та він мені розповідав про деякі життєві принципи, яких дотримується сам. Після таких розмов я почувала себе мудрішою за своїх однолітків.

Часто я бачила, як Віктор зустрічається з дівчатами, він мене з ними знайомив. Потім я почала підростати та Віктор допомагав мені порадами щодо того, як правильно поводити себе з хлопцями. Проте сталося так, що я закохалася без пам’яті в одного хлопця. Поради та настанови Віктора пролітали у мене повз вуха. Я була сліпа і глуха, вірила тільки тому, що говорив мені мій коханий Назар. Незчулася, як завагітніла.

Мамі боялася про це сказати. Вона і так одна мене виховує, а тут ще й дитина. Пішла до Віктора за порадою. Він не сварив мене та сказав, що терміново потрібно щось робити. Я була у розпачі. Ми пішли разом до Назара, Віктор чекав мене за поворотом та я розповіла Назару про вагітність.

Мій хлопець лише посміявся з мене, сказав, що не впевнений в тому, що саме він батько дитини, це засмутило мене ще більше, адже я зустрічалася лише з ним, він мій перший чоловік, з яким у мене були інтимні стосунки. По закінченню нашої розмови Назар сказав, що нашим стосункам настав кінець та щоб я сама приймала рішення.

В той момент мені захотіло провалитися під землю, я не знала що мені далі робити. Віктор усе зрозумів з одного мого погляду. Ми присіли на лавку, яка була неподалік. Деякий час сиділи мовчки. У мене в голові була каша, емоції рвалися назовні та я хотіла термінового вирішення цієї ситуації. Серце калатало наче скажене.

– Виходь за мене заміж, – порушив тишу Віктор, – скажемо, що ця дитина моя. Я кохаю тебе ще з того моменту, коли вперше побачив тебе. Чекав, що з часом мої почуття зникнуть, але вони стали ще сильнішими.

– Так, – відповіла я.

Мені ніколи було обдумувати те, що сказав Віктор. Ми почали готуватися до весілля. Все було, наче в тумані. Здавалося, що всі навколо щасливі, а я ні. Ось уже позаду вінчання, розпис у РАГСі, привітання родичів та друзів. Подруги заздрісно обговорювали мого нового чоловіка, а я знаходилася наче в сні, наче не зі мною це все відбувається.

І ось ми уже в ресторані, гості кричать “Гірко”. Віктор поцілував мене в губи та я наче прокинулась. Цей поцілунок пробудив мої почуття, адже Віктор теж мені відразу сподобався, я увесь час думала, що ми не пара через різницю у віці. А тепер все стало на свої місця. Я найщасливіша наречена у світі!

КІНЕЦЬ.