— Тебе що, не вчили ліжко заправляти? — звернулася я до невістки.

Поліна стояла в спальні, розгублено дивлячись на зім’яту ковдру, що безладно лежала на ліжку. Видно було, що їй це питання не сподобалося. Вона трохи стиснула губи, але намагалася зберігати спокій.

— Я зараз, просто не встигла, — відповіла вона, натягуючи ковдру якось абияк.

Я зітхнула. Чесно кажучи, я давно вже помічала, що вона не дуже любить порядок. Спершу я думала: ну, молоді, може, їй просто ніколи, робота, діти.

Але щоразу, коли я заходила до них у кімнату, то бачила одне й те саме: розкидані речі, недопита кава на столику, якісь дитячі іграшки під ногами.

Я ж не зі зла! Просто не розумію, як можна жити в такому безладі.

— Ти ж жінка, — сказала я, допомагаючи їй натягнути ковдру рівно. — Мені в твої роки було соромно, якби хтось побачив у мене такий бардак.

Поліна закусила губу, але промовчала.

Відтоді щось ніби змінилося. Вона стала уникати мене, розмовляла сухо, наче я їй щось погане зробила. А я ж просто хотіла допомогти! Навчити, підказати, як краще.

Потім почала помічати, що син теж став напруженим. Раніше Рома був такий теплий зі мною, дзвонив, питав, як справи, а тепер все частіше мовчить або відповідає односкладно.

Якось я почула, як вони між собою розмовляли на кухні.

— Вона мене просто дістає! — шепотіла невістка.

— Ти їй скажи, що я не маленька дівчинка і не її донечка, щоб мене вчили, як заправляти ліжко!

— Це ж мама, — втомлено відповідав син.

— Вона з добрих намірів, вона звикла до іншого. до чистоти і ідеального порядку.

— З добрих намірів? — різко кинула вона.

— Та вона всюди лізе! То не так посуд мию, то пральний порошок не той, то дитину не так одягаю!

Мені стало неприємно. Холодок пробіг по спині.

Я ж не хотіла нічого поганого. Я ж просто хотіла, щоб їм було краще!

А тепер не знаю, що робити. Я не хочу, щоб син віддалився від мене, я хочу бачити і виховувати онука! Але навчити Поліну бути нормальною господинею я теж мушу, раз її в мати не навчила.

Як правильно поводитися, щоб не зіпсувати стосунки, але й не залишатися осторонь? Що б ви порадили? Буду вдячна за будь-які думки і погляд збоку.

Джерело