Ось уже три роки, як я живу самотня.

Мого чоловіка не стало раптово, інсульт.

Врятувати не вдалося. Весь вік ми були поруч один одного, допомагали, підтримували. Прожили гарне життя. Багато чого пережили, і сварилися, і мирилися. Народили та виховали прекрасного сина.

Андрій допомагає мені пережити утрату.

Кожних вихідних приїздить в гості разом зі своєю дівчиною Діаною.

Діти допомагають мені з хатніми справами. Ми разом готуємо вечерю, говоримо про життя, слухаємо плани один одного.

Обраниця сина мені подобається. Хазяйновита, дотепна, знає, як розрадити. В ній відчувається щось рідне. Найголовніше, що діти ладять між собою й кохають один одного.

Якось Андрій зізнався, що планує зробити Діані пропозицію.

Зустрічаються вони вже не один рік, тож немає сенсу тягнути з весіллям.

Я за сина невимовно рада й щиро бажаю йому лише щастя. Правда, соромно зізнатися, але я не маю чим йому допомогти. Ті копійки, що отримую від пенсійного не врятують ситуацію. Довго думала, який презент при піднести молодятам. Рішення прийшло само собою. Квартира у якій я живу велика, трикімнатна.

Вона і стане моїм подарунком.

Я вирішила переоформити житло на Андрія, щоб на весілля мати офіційні папери. Звернулася до нотаріуса й отримала чергову порцію для роздумів. Як тільки він дізнався у якій справі я прийшла до нього, то відразу запитав мене, чи є у мене будинок у селі чи друга квартира чи на крайній випадок гараж? Я відразу не зрозуміла для чого він цікавиться, але відповіла, що є тільки гараж, залишився після чоловіка. Добре сказав натаріус, тоді можете потихеньку перевозити туди свої речі. Я як і раніше не могла зрозуміти до чого він хилить, але швидко мені все пояснив.

Віталій Сергійович, справжній спеціаліст своєї справи, порадив не поспішати з переоформленням квартири.

Річ у тім, що на його досвіді, не раз траплялися такі випадки, коли діти, отримавши право власності на житло, просто виганяли старих батьків із дому або відвозили у дім для літніх людей.

Офіційно все законно, а заступитися за бідолашних нікому.

Я впевнена у своїй дитині. Можу гарантувати, якщо зі мною щось трапиться, Андрій ніколи не покине мене напризволяще. Та раптом після одруження щось зміниться.

Тоді в пріоритеті у нього буде власна дружина, а стара мати може стати тягарем для молодого подружжя.

Поки до весілля залишається місяць. Син зайнятий підготовкою й рідко приходить в гості. Майбутня невістка теж давно не давала про себе знати.

Я вирішила почекати з переоформленням.

Запропоную дітям після весілля жити у мене, а там побачу, як ми приживемося. Якщо все буде в порядку, то зроблю так, як хотіла. Коли ж ми не зуміємо поладити, я буду спокійна, що ніхто не виганятиме мене з власної квартири.

КІНЕЦЬ.