Я не з тих людей, які й на пенсії продовжують думати лише про своїх дітей. Я одразу оголосила синові та доньці, що тепер вони самі собі господарі, а я тепер хочу пожити для себе та заробляю виключно на свою старість. Ви не подумайте, я не залишила їх без допомоги.

Подруга мені запропонувала гарну роботу закордоном.

Я вирішила, що це чудовий спосіб забезпечити собі гідну старість, не хотілося б у похилому віці розрахувати на дітей та чекати на допомогу.

Перед від’їздом я продала свою квартиру і поділила гроші між сином і дочкою.

Далі я відпустила дітей у вільне плавання, лише подарунками балувала на свята.

Зароблені гроші я накопичила, щоб придбати собі гарне житло і не тільки.

В Іспанії я вже п’ять років. Нещодавно до мене дійшли чутки, що дочка нагромадила купу кредитів. Відсотки там такі, що вона чоловікові боїться сказати.

Першою моєю думкою було те, що я не допомагатиму, сама взяла, нехай сама і викручується. А потім материнське серце таки перемогло.

Я допомогла доньці розплатитися.

Після цього мені стало соромно перед сином. Якось усе це було несправедливо стосовно нього, тому я подарувала йому таку ж суму грошей.

Донька вважає, що я її обділила, ображається тепер.