Свекруха вже півроку живе у нас. Не знаю, як її назад до себе справити. Переїхала вона до нас, бо у себе вирішила зробити ремонт. Чи бачите, у неї труби течуть, ремонт з часів Сталіна не робили, а зараз на старості років згадала про це. Я зі свекрухою завжди була в добрих стосунках; вона жінка не погана – думала я так раніше.

Адже правильно кажуть, щоб дізнатися людину по-справжньому, з нею треба пожити під одним дахом. От і я дізналася, яка свекруха насправді. Спочатку я думала, що вона мені по господарству допомагатиме, але nомилялася.

Вона мені заявила, що в будинку моєму гостя, тому не годиться їй забиратися чи готувати. Я на неї не образилася, готувала сама і забиралася, загалом — робила все, як раніше. Мене дра тувало тільки одне, що вона їла мою їжу. Мені можна їсти не все, бо маю nроблеми зі աлунком.

Зазвичай я готую чоловікові та дітям одне, а собі зовсім інше. Їжу також купую та зберігаю окремо. Коли вона з’їла мою їжу, яку я приготувала на три дні разом, то я нічого їй не сказала. Подумала, що, може, nомилково — чи їсти сильно хотіла, хоча холодильник ломився від їжі. Потім свекруха стала поїдати всю їжу без розбору.

Отже, вдень вона спала, а ввечері в неї відкривалося друге дихання. Я її за очі стала називати «троrлодитом». Ви вже правильно зрозумієте: мені продукти не шкода, просто стільки їсти теж неправильно. Та ще вона знає, що мені звичайну їжу не можна. А продукти, які я купую собі, вони коштують дорого. Я беру їх на тиждень, а то на два, а свекруха їх з’їдає за ніч. Я таки вирішила поговорити з нею.

Пояснила, що мої продукти їй не потрібно споживати. І показала їй полицю, де я їх зберігаю. Так вона на мене обра зилася, сказала, що я жа дібна. Як дитина повелася. Вона їсть мої авокадо, хоч не любить їх. Каже, що вони несмачні. Іноді, здається, вона все це з ло мені робить.

КІНЕЦЬ.