Мене звуть Лідія Петрівна, я пенсіонерка.

Маю двох дорослих синів. Обоє уже одружені, мають власні сім’ї та дітей. Відколи я покинула працювати, сини частенько залишають у мене онуків гостювати. Мені не важко приглядати за ними, адже кровиночок я просто обожнюю.

Та нещодавно старший син отримав пропозицію роботи в іншому місті. Умови надто хороші, щоб від них відмовлятися. Оскільки невістка перебувала в декретній відпустці, то проблем із переїздом не було. Тепер Захар зі своєю родиною живе біля самого моря.

Син запросив мене до себе на літо погостювати.

Я вирішила погодитися. Уже не пригадаю, коли востаннє дозволяла собі подібний відпочинок.

Перед від’їздом потрібно було розв’язати одну проблему. Я просто обожнюю кімнатні рослини. Маю у себе досить багато представників різних видів рослинності.

Оскільки моя подорож мала бути тривалою, потрібно було залишити своїх зелених друзів на когось.

Звернулася по допомогу до своєї сусідки. Тамара погодилася приглянути за вазонами. Тож я спокійно поїхала насолоджуватися сонцем, пляжем та морем. Три місяці пролетіли досить швидко.

Відпочила я на славу, багато гуляла набережною, зустрічала світанки, дихала морським повітрям.

Та й з родиною мала змогу провести час. Додому поверталася з гарним настроєм повністю оздоровившись.

Тамару вирішила не попереджати про своє повернення. Нехай буде для сусідки сюрприз. За те, що вона мене послухала, накупила для неї багато сувенірів. Вже вдома забігла у крамницю, щоб докупити торт та сік. Додому залишалося кілька хвилин пішки.

Ще з дороги я помітила, що на моєму балконі курить якийсь незнайомий мені молодий юнак.

Відімкнувши двері власним ключем, помітила чужі речі у передпокої.

Якась дівиця куховарила на моїй кухні, а той самий молодий юнак сидів у вітальні перед телевізором.

-Що тут відбувається? – запитала у нього.

-Ви вже повернулися. Не хвилюйтеся, ми зараз все пояснимо.

Хлопець покликав Тамару, сусідка зізналася, що впустила у мою квартиру свого молодшого брата з дівчиною. Вони приїхали у місто на постійне місце проживання. Поки не влаштувалися на роботу не мали де мешкати. Грошей на орендоване житло не було, а в Тамари однокімнатна квартира.

Тож, щоб не сидіти один в одного на голові сусідка знайшла інший вихід із ситуації.

Тобто, ці молоді люди жили у моїй квартирі усе літо. Мало чим вони тут займалися. Потрібно перевірити, чи всі мої коштовності та гроші на місці. Того ж дня я випровадила непроханих квартирантів зі свого помешкання, а з Тамарою посварилася. Вона вчинила не правильно.

Варто було зателефонувати та спитати дозволу. Можливо тоді історія закінчилася б по-іншому.

КІНЕЦЬ.