Відчинивши вхідні двері своїм ключем, Марина одразу зрозуміла, що її чоловік вдома не один.

На підлозі у коридорі вона помітила жіночі туфлі.

В цей час до неї долинув гучний жіночий сміх.

Намагаючись зберегти спокій, Марина попрямувала на кухню, звідки долинали голоси.

На кухні вона побачила сцену: за столом сиділи її чоловік Олег та найкраща подруга Оксана.

На столі стояли келихи з ігристим, поруч з ними — коробка з цукерками.

Побачивши Марину, Олег та Оксана явно розгубилися.

— Яке у нас свято? — стримано спитала Марина.

— Ой, Марино, ти не подумай нічого поганого, я просто зайшла, думала, що ти вдома, — почала виправдовуватися подруга.

— Так-так, — підхопив Олег.

— Оксана принесла ігристе, не пропадати ж добру.

— Що ви передо мною виправдовуєтесь? — продовжила Марина.

— Насправді я рада, що так сталося.

Я вже кілька місяців у роздумах, як повідомити тобі, що хочу подати на розлучення.

А тепер — на щастя, все вирішилося само собою!

— Це правда? — обережно спитала Оксана.

— Звісно, правда! — відповіла Марина, натягнувши посмішку.

— Дякую тобі, подруго!

Якби ти не приховувала від мене, що зустрічаєшся з моїм чоловіком, ви давно були б разом, і в мене не було б жодних проблем.

— У тебе є хтось?

— Здригнувся на стільці Олег.

КІНЕЦЬ.