Відчинивши двері своєї квартири, я побачила повну жінку років 55-ти. Спершу подумала, що вона помилилася квартирою, але вирішила дочекатися її пояснень.

-Вітаю, а ви хто?

– Ну, привіт, я тітка Олена. Дочка мого дядька – твоя свекруха. Я обвела жінку підозрілим поглядом і, не зводячи з неї очей, зателефонувала чоловікові.

Той підтвердив її слова, і мені довелося впустити незнайомку до хати.

З’ясувалося, що тітка Олена приїхала до столиці, щоб побачитись із сестрою, з якою не бачилася більше 10 років. Оскільки мої свекри були зайняті переїздом в іншу квартиру, тітці Олені було б із ними некомфортно.

Тому моя свекруха, дуже “великодушна жінка”, запропонувала їй пожити в нас. Звичайно, ніхто навіть не подумав про те, щоб запитати мою думку. Але тітка Олена мені сподобалася. Вона мені навіть подаруночки принесла: варення та мед. Після вечері я постелили їй у залі, на дивані.

Вранці мене розбудив апетитний запах випічки. Вставши на пару годин раніше за нас, тітка Олена вирішила спекти нам пиріг. Моєму щастю не було меж.

Сніданок завжди був моїм обов’язком, а з появою тітки Олени я могла довше валятися у теплій постільці. Повалявшись півгодини під ковдрою, я таки підвелася і пішла на кухню. Там сиділа Олена,

зі шматком пирога в тарілці перед собою. Як тільки я увійшла, вона зніяковіла і сказала: – Ой, Марточко, вибач, я тебе розбудила? Я тут трохи погосподарювала в тебе на кухні, надто вже хотіла вам якось віддячити. Пізніше я дізналася, що всі продукти для цього тітка привезла із села.

– Ось пригощайтеся. А я поки що зберуся, за мною скоро сестра приїде. Я ніколи не любила, щоб хтось господарював на моїй території, особливо без мого відома, але тітку Олену я чомусь дуже полюбила.

Вона незабаром поїде. І, якщо чесно, я буду дуже рада, якщо вона приїде до нас ще – та хоч із усією своєю родиною. За весь час її перебування про якісь незручності навіть мови не могло йти.

КІНЕЦЬ.