Родичі Миколи зрідка збиралися разом. І коли випала така нагода, Катерина була дуже рада.

Як з’ясувалося згодом, незважаючи на те, що вони були одружені більше десяти років, деяких людей з рідні чоловіка дружина не знала.

Як тільки Катерина, дізнавшись про сімейний вечір, стала підбирати собі сукню, то Микола чомусь засмутився.

– Ти не хочеш їхати? – здивовано спитала жінка.

– Ні, чому, – скривився Микола.

– Просто і так ні відпочинку, ні вільної хвилини не маємо, а тут цілий вихідний день втратити доведеться.

Чоловік уміло все звалив на зайнятість на роботі, хоча причина була зовсім іншою.

Йому зовсім не хотілося зустрічатися з деякими людьми зі своєї родини, знаючи чимало про них.

Напередодні свята Микола навіть спробував перекинути це своє небажання на погане самопочуття, але не вдалося, бо Катерина дуже швидко розгадала його план, так, як добре знала свого чоловіка.

Тому чоловікові нічого не залишалося, як змиритися з усім і поїхати разом з дружиною на таку небажану зустріч із родичами.

Тих, кого дружина не знала, виявилося лише п’ятеро людей. Найбільше її увагу привернула двоюрідна бабуся Миколи.

У середині вечора бабуся підсіла до Катерини та спокійно так завела невимушену розмову.

У процесі цієї розмови жінка несподівано дізналася, що бабуся Миколи, якої не стало давно, її сестра рідна, залишила йому для майбутньої дружини, тобто мене, сережки з діамантами.

– Чому ти їх не носиш тепер? Не бачу їх на тобі. Вони б тобі дуже пасували, такі гарні, – якось дивно пробурчала старенька.

Катерина дуже здивувалася і не знала, що їй відповісти.

Вона була дуже здивована словами літньої жінки і розгублена одночасно.

– Сережки красиві з діамантами для мене? – Перепитала ще раз Катерина, вирішивши, що, можливо, не дочула.

– Ну так, звісно. А ти, виходить, і не знаєш нічого про них, вперше чуєш, так?! – обличчя жінки мимоволі витяглося, і вона здивовано глянула на обличчя Катерини. – Значить, наш Миколка тобі нічого не подарував? Ой, а кому ж він їх віддав тоді? Та мабуть, здав у ломбард? Моя б сестра дуже засмутилася б, якби дізналася про це.

Бабуся ще щось говорила, але сама Катерина більше її не слухала. Вона була занурена у свої думки.

Насилу вона дочекалася кінця розмови, і щойно вони з чоловіком сіли в таксі, вона завела розмову про знайомство з його двоюрідною бабусею.

– Така мила старенька, я тобі скажу, – натягнуто посміхнулася Катерина, почавши розмову. – Я, до речі, багато нового дуже про твою родину від неї дізналася.

Плавно жінка перевела розмову на тему діамантових сережок, про які говорила бабуся.

Почувши про це від дружини, Микола спочатку почервонів, а потім зблід.

– Давай поговоримо краще вдома, – холодно сказав дружині.

До самого будинку чоловік мовчав і не промовив ні слова.

Катерина зрозуміла, що на розмова на них чекає зовсім непроста.

Як тільки вони увійшла до квартири, жінка зупинилася.

– Що? – запитав чоловік.

– Тобі хочеться зараз суперечки?

– Ні, я хочу знати правду просто, чому за дванадцять років шлюбу я нічого не знала про жодні сережки з діамантами.

– Чого ти тепер хочеш від мене?

– Микола тільки й робив, що відповідав питанням на запитання дружини.

– Хочу знати, куди вони поділися? Бабуся припустила, що ти відніс їх у ломбард.

Микола довго відпирався та не хотів нічого говорити, але через годину розмови з Катериною таки сказав правду:

– Я подарував їх своїй дочці на двадцятиліття!

– Того року, так? – Зіставивши все, вголос порахувала Катерина.

– Ми ж стільки років у шлюбі з тобою, але ти мені не спромігся їх піднести, а просто доньці своїй віддав? Навіщо?

– Навіщо? Дочка в мене завжди буде, а ти сьогодні дружина, а завтра вже ні – я так саме подумав тоді, адже добре тебе не знав, – спокійно відповів Микола.

Справа в тому, що до Катерини Микола мав сім’ю, потім розлучився, в тому шлюбі у нього донька була. А потім він з Катериною побрався.

– Так, дочка. Про решту двох дітей ти, мабуть, зовсім забув? – сухо запитала жінка.

Вона говорила Миколі про двох їхніх спільних дітей. У відповідь чоловік мовив.

– У нас два сини. Які ще сережки?

Від його слів дружині стало прикро. Очі її стали вологими і вона пішла до кімнати. Цілу ніч жінка не спала і думала про те, що сталося.

За словами чоловіка виходило, що він, коли вони одружувалися, не кохав її щиро, а просто жив стільки років пліч-о-пліч.

Прокинувшись вранці, Катерина вирішила подати розлучення. За сніданком вона сповістила про це чоловіка.

– Як знаєш, якщо вирішила вже, – холодно відповів чоловік, – відмовляти не стану. Якщо ти через якісь сережки так робиш, тоді, можливо, так і краще буде.

Проте надвечір він уже передумав. Щойно дружина повернулася додому з роботи, чоловік зустрів її на порозі.

– Ти все ще сердишся на мене? – тихо запитав він, перервавши тишу.

– Ні. Я просто досі не можу повірити в те, що ти міг так зробити, – дружина зітхнула і зняла пальто.

Микола винувато опустив голову, розуміючи, що зараз усі виправдання будуть марними.

– Вибач, я, напевно, справді вчинив неправильно.

Катерина декілька секунд стояла на місці, як вкопана. Потім вона обернулася до чоловіка, її очі були сповнені сліз:

– Але чому? Чому ти віддав ці сережки їй?

– Я сказав неправду тобі вчора. Розумієш, це було давно. Коли ми розлучилися з Галиною, вона залишилася сама з Златкою. Мені здавалося, що я мав зробити хоч щось хороше для них обох. Сережки були чимось особливим, і я подумав, що Злата оцінить їх, коли виросте, – приголомшив її Микола.

Катерина дивилася на нього сумними очима:

– А про мене ти подумав? Про нас? Про те, що їх заповіли саме для твоїй дружини? Невже наша сім’я для тебе нічого не означає?

Микола нерішуче підійшов до дружини і, обережно взявши її руки у свої, прошепотів:

– Катрусе, будь ласка, зрозумій. Це все було задовго до тебе. Я взагалі не думав, що знову одружуся. Точніше, я ні про що не думав. Зараз я розумію, що зробив помилку. Але спробуймо все виправити. Ми можемо купити нові сережки, якщо хочеш.

Катерина холодною була:

– Навіщо тоді вчора ти сказав мені в обличчя, що “дружин може бути багато”?

Микола спробував підійти ближче до дружини, але Катерина відійшла:

– Не підходь до мене. Я маю подумати.

Микола стояв мовчки, усвідомлюючи, що зробив не вірно, коли сказав ці слова.

Він знав, що заслужив гнів дружини, але сподівався, що вона таки зможе його пробачити йому.

– Давай поговоримо завтра, гаразд?

– Запропонував він Катерині.

– Можливо, після того, як ми обоє заспокоємося, зможемо знайти рішення?

– Добре. Завтра, – Катерина кивнула у відповідь йому, не підводячи на нього очей.

Вона пішла до спальні, залишивши чоловіка одного у вітальні.

Вранці Микола приготував сніданок для себе та дружини.

Коли жінка вийшла зі спальні, він з радісним обличчям привітав її:

– Доброго ранку!

Катерина промовчала, але сіла навпроти. Мовчання затяглося, поки обоє не почали пити свою каву.

– Я всю ніч думала, не могла заснути.

– Почала вона, роблячи паузу, щоб підібрати правильні слова.

– Мені так сумно через все це, Миколо. Те, що ти зробив, говорить багато про що. Не тільки про те, що ти не цінував наші стосунки, але й про те, що ти ніколи не сприймав мене як справжню дружину. Адже ти сам сказав, що вважаєш дочку важливішою. А тепер розумієш, що зробив помилку? Так от, помилки такі неможливо виправити одними вибаченнями.

Микола уважно подивився на свою дружину, намагаючись не пропустити жодного її слова.

Він не знав, що сказати, щоб лиш гірше не зробити.

– Я знаю, що я вчинив неправильно. Але, повір, я тебе щиро кохаю. Дай мені шанс виправитись.

Катерина уважно подивилася на чоловіка, намагаючись зрозуміти, чи він щирий. Його погляд був спокійним.

– Скажи чесно, Миколо, – продовжувала дружина, – ти думаєш, що зможеш змінитись? Тому що я не впевнена, що можу знову довіряти тобі, адже ти приховував все це від мене. Дай слово, що більше нічого від мене не будеш приховувати і все розповідатимеш мені! Якщо є що сказати, краще кажи зараз, потім буде гірше.

– Мені нема чого приховувати. Так, я певен. Я зроблю все можливе, щоб відновити твою довіру до мене, як було колись

– Добре, – нарешті сказала вона, – але знай, що якщо таке повториться знову, то я піду. Без роздумів.

– Дякую, – сказав чоловік, намагаючись приховати полегшення.

– Я дуже старатимуся.

Чоловік пішов на роботу, а Катерина була сама, допивала холодну каву і на душі мала сумнів. Чи вірно вона вчинила, що пробачила чоловіка, після його слів?

Чи варто було пробачати, після історії з цими сережками для неї?

Джерело