Живемо громадянським шлюбом уже 6 років. До мене громадянський чоловік був двічі одружений.

Від першого шлюбу є троє дітей, від другого син. Усі вже дорослі, мають квартири, машини.

Ми живемо в моїй квартирі, чоловік має житло в іншому місті, але в поганому стані. Там не було ремонту, меблів нормальних, зате він увесь час допомагає дітям, які вимагають і вимагають.

Він їм дарує подарунки, допомагає грошима, бо заробляє добре. До мене ставиться за настроєм. Насамперед його діти, потім він сам, потім уже я.

Себе я утримую сама, одягаюся за свої гроші. Я дивуюсь споживчому ставленню до нього дітей.

Коли він приходить до них у гості, вони зовсім нічого не готують, не купують нічого до чаю, сподіваючись, що батько все принесе. Коли я йому про це говорю, ображається і не розмовляє зі мною.

Цей Новий рік він зустрічав із дітьми, залишивши мене одну. Гостить у них уже цілий тиждень. Зі мною не спілкується, лише привітання надіслав у новорічну ніч.

Як мені бути? Він винен, але перший не дзвонить. Я цього разу теж мовчу. Він мене любить, але показує свою гордість і зарозумілість. Це мене принижує.

КІНЕЦЬ.