До певного моменту я не вірила, що сни можуть щось означати. Але однієї ночі мені наснилась моя бабуся, яка покинула цей світ ще 5 років тому. Вона говорила зі мною, наче все було насправді, почала жалітися, що їй складно.

Також сказала, що переймається за свою хату у селі. Переживає, щоб хата була в порядку, адже там ніхто не живе.

Я прокинулась зранку, дуже рано. Чоловік уже не спав теж. Ми мали вихідний, тому я наполягла, щоб ми поїхали у село. Чоловік був згодний.

Вже бувши в селі ми пішли до церкви, дали пожертву та поставили свічку за бабусю. Після цього поїхали на кладовище, посадили квіти на могилі та прибрали там.

І зрештою поїхали до хати бабусі.

Коли ми під’їхали до бабусиної хати, то були дуже шоковані, у хаті хто живе. Все подвір’я прибране, все охайно. Ми дуже здивувались і ще близько п’яти хвилин стояли мовчки й дивились на хату.

Доки ми приходили в себе з хати вийшла молода жінка. За нею відразу вибігла дівчинка, років чотирьох.

– Доброго дня! Вам щось потрібно? – запитала жінка.

– Ну взагалі-то це наш будинок, ми приїхали подивитись чи все в порядку! – сказала я.

– Це ваш будинок?Проходьте, я вам усе можу пояснити, – милим голосом сказала жінка.

– Було б дуже добре…

Ми зайшли у хату. Все складено, чисто, прибрано. Все як було ще коли бабуся тут жила, так і залишилось.
Олена покликала нас за стіл. Запропонувала нам чаю, кави та поставила тарілку з солодощами.
– Я – Олена. Це моя донька Настя.

Вибачте нам, ми заселилися у вашій будинок не запитавши дозволу у вас.

Я просто не мала іншого вибору. Я виросла у дитбудинку. Тато Насті також звідти. Я вийшла заміж як тільки нам виповнилося по 18 років. Ми обоє пішли працювати відразу ж після випускного. Нашими стараннями ми взяли квартиру під виплату та вже за рік вона була повністю наша. Потім я народила Настю. Мій чоловік Артем більше не з нами, через спадкову хворобу про, яку ми навіть не знали. І ще ситуація в країні, тому у мене не було іншого виходу, аніж залишити роботу.

Для того, щоб забезпечувати нас я вирішила здавати свою квартиру. Моя подруга сказала, що тут багато хат без господарів.

Я вирішила жити в селі хоч трошки. Просто більше я не знаю, що мені робити. Якщо ви не проти, ми тут ще трохи поживемо і з часом я знайду роботу і ми поїдемо з дочкою назад у квартиру.

Я дуже розчулилась почувши цю історію. Я побачила, що мій чоловік також не проти, щоб Олена жила у хаті бабусі. Жінка добра, порядна, хазяйновита, тому не було причин, щоб не довіряти.

– Ми також посадили город. Сусідська бабуся дала нам у тимчасове користування вівцю. Я її навчилась доїти. Настя полюбляє свіже молочко. Можу і вам дати спробувати, будете?

Ось так у бабусиній хаті поселилися люди.

Ми почали частіше до них приїжджати, привозили для них різні смаколики.

І з часом вони переїхали назад у місто. Олена ходить на роботу, Настя у садочок. Ми часто зідзвонюємось і вони постійно повторюють, що сумують за бабусиною хатою. Саме тому ми іноді разом зустрічаємось у бабусиній хаті.

КІНЕЦЬ.