Приїхавши із заробітків і вийшовши з автобуса, чоловік, немов на крилах, летів додому, де на нього чекають кохана дружина, дві доньки красуні, і мама.

Жила з ними мама відколи продали її квартиру, щоб купити велику трикімнатну, де всім вистачить місця. Переконували маму недовго, що жити разом легше, веселіше, та й доглянуть, якщо захворіє, і йому спокійніше, що матуся під наглядом, коли він на заробітках.

Вдома зустрічали галасливо, весело, з нетерпінням заглядаючи в сумку, яких гостинців привіз батько? Але ж щось не так? Чому мама не вийшла зі своєї кімнати?

— Все добре, — говорила дружина, — мама у санаторії відпочиває. Повірив коханій та заспокоївся. Минуло три тижні, але мати не поверталася, і телефон не відповідав.

Зрозумів чоловік, що щось не так. Почав розпитувати дружину. Вона спочатку відмовлялася, але потім розповіла, переходячи на крик, як важко з його мамою жити, хворіє часто, постійно дбати про неї треба, шастає по всій квартирі, тільки дратує її та дочок.

Ось і попросили її піти. Нечувана новина вразила до глибини душі, як можна вигнати стару на вулицю, де вона живе, що їсть?

Тому що паспорт та пенсійне посвідчення виявляється дружина не віддала мамі, сховала. Нічого більше не сказавши, чоловік поїхав шукати маму.

Де він тільки не шукав, на вокзалі, у підвалах ніде не було. Випадково побачив. Сиділа бабуся на лаві згорблена, хвора, дивилася під ноги, сльози текли по щоках.

Прибіг син до мами, став навколішки: — Вибачте мамо, вибачте, вибачте… Потім подзвонив дружині, і сказав, що коли він з мамою повернеться, щоб її вже вдома не було. — Бачити тебе більше не хочу ніколи, — сказав чоловік своїй дружині.

КІНЕЦЬ.