Мені, можна сказати, дуже пощастило, якщо так можна написати, моє сімейне життя розпочалося досить добре.

З моїм майбутнім чоловіком ми разом навчалися в університеті.

Там ми з Олегом і познайомилися. Тоді ми багато зустрічалися, гуляли вечорами нашим парком, спілкувалися про життя і зрозуміли, як багато у нас спільного.

Згодом Олег запропонував мені стати його дружиною, ми з ним одружилися і незабаром я вже чекала дитину.

У родині Олега мене прийняли дуже тепло, на мою радість.

Я відчувала досить хороше та тепле ставлення до себе ще відразу зі сторони своїх свекрів.

Мені це було дуже приємно, правду кажучи, і я цінувала таке ставлення з їх сторони.

Я одразу свою свекруху почала називати мамою.

Я тоді була ще зовсім молодою.

Досвіду у питаннях материнства у мене не було. Мама чоловіка була першою порадницею та підтримкою у вихованні нашої з Олегом дитини.

Моя свекруха дуже допомагала мені в усьому. Що, звісно, викликало лише теплі почуття до неї, я була їй така вдячна за все, що й словами не передати.

З перших же днів, з подивом для мене самої, я стала називати свекруху мамою, бо вона ставилася до мене як до рідної дитини. Навіть краще.

Моя свекруха дуже часто купувала для мене все необхідне: і взуття, і одяг, і продукти, навіть іноді могла дати пару сотень гривень, щоб я собі фрукти якісь купила, які люблю, бо годую дитину.

Дуже часто на кухні вона робила все сама, я навіть не готувала, вона завжди давала мені час для себе, щоб я могла відпочити.

Я мала час для відпочинку зі своїм чоловіком і дитиною, завдячуючи, можна сказати. своїй свекрусі.

Моя родина була з небагатих людей, на жаль, це щира правда.

Я народилася і виросла в селі, в звичайній сім’ї, де й досі живуть мої батько і мама.

У мене ще є молодша сестра.

У свій час, ще студенткою, я знаходила якісь підробітки, щоб мати якусь копійку на свої потреби, адже мама з татом дати мені гроші могли не завжди, на жаль.

Так і жила, адже у батьків не було грошей на мою освіту.

Коли я дізналася, що чекаю дитину, то не змогла навчатися далі. Взяла академвідпустку.

Тепер у нас вдома працює один чоловік, а я сиджу в декреті і доглядаю за нашим дитятком.

Після народження сина ми взяли з Олегом в кредит квартиру, яку також сплачує мій чоловік з своєї заробітної плати.

Ми живемо тепер у новому помешканні.

Але свекруха часто навідується до нас. Вона дуже добре ставиться до свого рідного онука.

Час минає дуже швидко.

На днях моєму синові Дмитрику виповниться три рочки.

Я вважала, що це велике свято у житті родини і дитини зокрема, тому вирішила дуже гарно приготуватися до його дня народження: замовила різні цікаві прикраси для того, щоб прикрасити дитячу кімнату до свята, я була дуже щасливою, адже у нашій родині все так добре складалося.

Разом з тим, я також замовила гарний великий та смачний торт з такої нагоди.

Приготувала вишукані страви, дуже старалася. І купила синові в подарунок красиву та якісну іграшку, яка дорого коштувала.

Коли прийшли батьки мого чоловіка, я побачила незадоволений погляд його матері.

Потім вона вже не мовчала, а сказала мені все, що думала з приводу організування дня народження Дмитрика і не тільки.

Сказала, що останнім часом я взагалі перестала доглядати за своїм чоловіком.

Він вже кілька тижнів поспіль приходить вечеряти до них додому, адже вдома хороша вечеря після роботи його не чекає.

Ходить цілими тижнями в одній сорочці. Чим я займаюся вдома, що не можу випрати йому нормально одяг?

Моя свекруха мені прямо сказала, що навіщо витратила стільки багато грошей на зовсім непотрібні речі?

Чим я керувалася, коли це все купувала, за гроші чоловіка, який сам забезпечує свою сім’ю та платить кредит.

Мама чоловіка дорікала, що я мало того, що живу за рахунок Олега, так ще й купую багато непотрібних речей.

Вона сказала, що я сама з бідної сім’ї, до речі вона мене цим дорікнула вперше, а гроші, зароблені важкою працею, так і не навчилася цінувати.

Звісно, що я образилася на неї.

Свято для мене було зіпсовано, після того, як гості розійшлися додому, я засмутилася.

А потім дійсно просто сіла і задумалася про власне життя.

Дійсно – хто я?

Навчання в університеті так і не закінчила, роботи в мене нема, перспектива наразі не змальовується.

І, якби там не було, але саме цей не дуже гарний інцидент зі свекрухою став для мене серйозним початком для змін в житті.

Уже за кілька днів я намагалася відновити навчання в університеті. Стала шукати хоч якийсь власний підробіток, щоб могла заробляти хоча б на себе.

Дмитрика відразу влаштовувала в садочок.

Коли б не оті слова матері мого чоловіка, то я б сиділа далі вдома і жила б своїм життям, думаючи, що в мене в сім’ї все добре, бо не бачила своє життя зі сторони.

Зараз моє життя набирає зовсім іншого забарвлення.

Через день мати Романа вибачалася, що так говорила зі мною на дні народження внука, сказала, що не дуже добре обдумала свої слова і багатьох речей її не варто було мені говорити.

Я її вибачила матір свого чоловіка, адже вона чимало зробила для мене добра, але гіркий осад все-таки залишився між нами.

Тепер не можу назвати її таким теплим словом “мама”, як називала її колись.

Вона наче чужою людиною для мене, після того, стала.

Чому так сталося? Чи вона була неправа?

КІНЕЦЬ.