Від нахабства невістки мене вже нудить, чесно кажучи. Вона вважає себе прямолінійною людиною, але насправді це хамство чистої води.

Тільки ось я не її мама, щоб перевиховувати це доросле дитя. Мені простіше не спілкуватися з цією хамоватою особистістю, що я успішно і робила до початку травня.

Син із дружиною жили в орендованій квартирі і безуспішно накопичували на іпотеку. До сватів жити вони не поїхали, бо ті живуть у передмісті, довго добиратися, а зі мною не захотіла жити невістка, що мене тільки потішило.

Не знаю, скільки в них там накопичено, але, судячи з моїх спостережень, грошей там кіт наплакав. Зарплату сина я знаю, невістки уявляю, їхні витрати теж чудово бачу.

Щороку телефони змінюють, у відпустку на моря їздять, квартиру винаймають, а потім сидять на макаронах і в кредитах. Чи багато так назбираєш?

Я до них з порадами не лізу, бо вони самі вже дорослі давно, час своєю головою думати, за них це ніхто не зробить уже в їхньому віці.

Допомагати теж не рвусь, бо це як наповнювати бездонну діжку, завжди їм грошей мало. От якби в них уже були накопичення, я б їм додала на перший внесок, а так це марна трата грошей.

Ось зараз вони вже в черговий кредит залізли. Вони його платять, але через те, що невістку нещодавно звільнили, грошей на все не вистачає. Знімання житла постало під питання.

Син мені про це розповів, я вирішила допомогти їм. У мене є дача, де я проводжу все літо до жовтня приблизно. Це якщо тепла осінь.

Відповідно, у цей час квартира стоїть порожня, я в ній майже не з’являюсь, лише рахунки сплатити. А так на дачі літній душ є, будиночок обладнаний для проживання, щоправда, зручності на вулиці, але я вже звикла.

Ось я синові і запропонувала, що нехай у травні переїжджають до мене, доки невістка шукає роботу, доки з кредитом розберуться. Мені від них грошей не треба, тільки комунальні хай оплачують.

Син із радістю погодився, в останніх числах квітня вони переїхали до мене. Я мала виїжджати на дачу, а тут почалось похолодання.   Дача у нас не утеплена, будинок після зими не прогрітий, одним обігрівачем його не протопиш нормально, а печі немає. Тому там зараз холод неймовірний, ще й вогкість.

Тобто переїжджати туди зараз, як мінімум, безглуздо. Жити некомфортно, та ще й захворіти можна просто. Тому я відклала свій переїзд до нормалізації погоди.

Синові я все пояснила, він мене зрозумів і нікуди не квапив. А ось невістка ходила з кислою міною. Їй моя присутність не подобалася.

Ще б! Я ж їй зауваження роблю, що після себе чашку треба прибирати, по квартирі у взутті бігати не треба, якщо забула в кімнаті телефон, то можна і роззутися, не переломиться вже.

Невістка не мовчить, постійно огризається, але я не дозволю хоча б при мені перетворювати квартиру на хлів, тож зауваження робити продовжую.

– Ви взагалі обіцяли на дачу з’їхати, поки ми тут житимемо! А самі вже два тижні тут мені на мозок капаєте! Не так уже на вулиці зараз і холодно! – заявила мені нещодавно невістка.

Ось така заява! Мене з моєї ж квартири женуть! Та ніби мені приємно з цією нечупарою під одним дахом жити! Її в дім пустили, щоб вони могли зі своїми проблемами розібратися, а вона веде себе як свиня, ще й хамить

Синові я сказала, що якщо його дружина хоч раз дозволить собі якийсь вислів у цьому руслі, то мені стане все одно, де він зі своєю безробітною дружиною та кредитом житиме.

Знаючи невістку, замовкла вона на дуже короткий термін. Якщо вони гадають, що я не зможу їх виставити зі своєї квартири, то дуже помиляються.

КІНЕЦЬ.