У нашій родині батьки дружини мають можливість допомагати нам, але, на жаль, вони цього не роблять, що дуже прикро . Батьки моєї дружини володіють трьома квартирами, в одній з яких вони живуть, а дві інші здають в оренду. тим часом ми з дружиною Настею виховуємо трьох маленьких дітей і винаймаємо власне житло.

Мені важко зрозуміти, чому моїм родичам байдуже, в яких умовах живуть їхні онуки. Нещодавно я набрався сміливості і розповів про наші труднощі, пов’язані з переїздом з малолітніми дітьми з однієї орендованої квартири в іншу . Я сподівався, що вони запропонують одну зі своїх вільних квартир, враховуючи, що ми – сім’я. Однак, на моє розчарування, відповідь мого тестя була невтішною.

Він зауважив: “Ви просто занадто рано завели дітей. Треба було спочатку купити квартиру, а вже потім думати про них. Зятю, плодитися ти добре вмієш, а от заробляти гроші не дуже!”.

Його слова були шокуючими, маючи на увазі, що 30 років- це занадто молодий вік, щоб мати дітей. Я не міг збагнути цього судження, адже навіть молоді люди мають проблеми зі здоров’ям через стан навколишнього середовища. Мені боляче думати, що ми для них якісь чужі, і що вони мало турбуються про свою дочку і онуків.

Нещодавно нам довелося знову переїхати через рішення господині квартири виділити нашу орендовану квартиру своєму синові та його новій дружині. Цей досвід був надзвичайно принизливим і емоційно виснажливим для нас.

Ми з дружиною витрачаємо нашу зарплату на оренду житла, їжу та одяг, не залишаючи місця для розваг або створення дорогоцінних спогадів з нашими дітьми в розважальних центрах. Заощаджувати гроші стало нездійсненною мрією.

Для порівняння, мої батьки, які живуть у селі і самі стикаються з фінансовими труднощами, завжди готові допомогти нам у міру своїх можливостей. Вони надсилають свіжі продукти, овочі та консервацію, щоб допомогти нам у будь-який спосіб . Прикро спостерігати контраст у ставленні між моїми батьками та батьками моєї дружини.

Я не можу збагнути, як мої родичі можуть так ставитися до власної доньки. Одного дня вони подорослішають і, можливо, покладатимуться на нашу підтримку, але мені складно надавати їм таку ж турботу, коли вони не пропонують її нам зараз . Розчаровує те, що вони вважають, що ми повинні виключно заробити на власне житло, бо я чоловік.

Я не уявляю життя без дітей, і я впевнений, що коли вони виростуть, ми будемо підтримувати і піклуватися про них, на відміну від батьків моєї дружини.

КІНЕЦЬ.