Коли ми з Мариною закінчили університет, вирішили відкрити контору з перекладів. Все йшло добре, але одного разу вона прийшла і заявила, що виходить заміж. Я була в потрясенні, адже не знала, що найкраща подруга з кимось зустрічається.

У неї був залицяльник – Сергій, але Марина завжди казала, що він їй не подобається. А тут вона вирішила одразу заміж за нього виходити! Виявилося, Сергій зробив їй пропозицію, а мама, бо майбутній зять був сином її подруги, натиснула на неї: мовляв, розумний, добрий, працює.

Я не могла зрозуміти подругу: адже якщо ти не схильна до людини ні фізично, ні духовно, яка різниця, яка у неї робота? Як би там не було, вони розписалися та поїхали до іншого міста. Я ж із головою занурила в роботу – і таки відкрила бізнес, про який ми так довго мріяли.

Мені вже 32 роки: контора процвітає, у мене відмінний дохід, я купила квартиру та машину, але з особистим життям не склалося. Іноді я думаю: може, Марина й правильно вчинила? Адже у неї зараз сім’я, дитина. А навіщо мені моя самота?

Кілька днів тому я приїхала на роботу і застала у своєму офісі Марину. Вона сказала, що є серйозна розмова. Ми пішли в кафе, де вона сказала мені, що вирішила піти від чоловіка, але в неї немає rрошей ні на що.

Тож Марина просила мене взяти її на роботу. Виявилося, що Сергій так і не зміг стати для неї рідною душею. Так, є дитина, але Марина nлакала ночами, розуміючи, що зіпсувала своє життя – вийшовши заміж за нелюбиму людину.

Я порадила їй схаменутися і повернутися до чоловіка, але Марина сказала, що все вже вирішено. Щодо мене, то я, звичайно, візьму її на роботу і допоможу всім, чим зможу. Але вона одним своїм рішенням зробить неприватним одразу трьох осіб – себе, чоловіка та дитину…

КІНЕЦЬ.