Я вам більше rрошей на весілля подарувала, тому мені ви повин ні частіше доnомаrати!, — Після цих слів моєї мами, чоловік просто не хоче її імені згадувати, а я сама почервоніла від со рому і не знала, як виправити ситуацію.

Моя свекруха спить і бачить, що ми з її сином роз лучимося. Їй ніяка невістка мила не буде, їй потрібно, щоб син завжди був біля її спідниці. Така ось людина. Але недавно свекруха зуміла вразити, хоча я думала, що за десять років вже побачила весь арсенал її хитрощів і трюків. Ми з чоловіком сильно nосварилися.

Останні кілька місяців було дуже напружено і щодо фі нансів, і щодо роботи, ще й діти один за одним по колу хво ріли. Обидва ми були на взводі, хоч і намагалися стримуватись. А в один момент коротнуло і всі емоції, що стримувалися, рвонули назовні. Було багато сказано одне одному, зокрема й зайвого.

Кричали один на одного так, як ніколи раніше не кричали. У нас взагалі немає звички спілкуватися на підвищених тонах, але тут одне на інше нашарувалося.

Ми лаялися, били посуд та виливали емоції один одному на голову. Дякувати Богу, діти цього не бачили, вони були в гостях у моїх батьків. Напевно, це також відіграло свою роль. Чоловік зрештою грюкнув дверима і пішов, як потім виявилося, до мами. Я прибрала уламки, навела лад і лягла спати, не було моральних сил навіть на сльо зи.

Вранці я прокинулася сама, пішла працювати. За ніч організм упорядкував думки, мабуть, розрядка зі зливом напруги подіяла прихильно, причому не тільки на мене. Вже після обіду ми з чоловіком переписувалися, перепрошували один перед одним і планували, як проведемо вечір.

Тепер треба було нормально поговорити. Увечері чоловік зустрів з роботи і ми разом пішли додому, говорячи про щось абстрактне. А ось вдома на нас чекав сюрприз у вигляді мами чоловіка. У неї був ключ від нашої квартири про всяк виnадок, але раніше вона ним користувалася, коли ми кудись виїжджали.

А тут, без попередження, прийшла. Вдома панував бардак, а біля дверей стояли пакети, сама свекруха шаруділа десь у залі. Ми з чоловіком від такої сцени отетеріли.

Мама чоловіка рилась у шафі, упаковуючи речі сина і щось співаючи собі під ніс. Коли вона побачила сина, то радо заявила, що вже майже все запакувала, залишилося на одну ходку, зараз вони додому підуть. Я нічого не розуміла, чоловік теж. Вдома був розгром, ніби тут натовп дикунів пройшов чи поліція обшук якийсь проводила.

Виявилося, що свекруха вирішила кувати залізо поки що гаряче. Вчора чоловік обмовився, що ми nосварилися, і його мама зра діла. Вона вирішила швиденьkо перетягнути всі речі сина, всі подарунки, які колись дарувала, до себе, щоб у сина було якнайменше приводів сюди приходити.

Декілька ходок від нас до будинку вона вже зробила. Ця жінка навіть дитячий конструктор забрала, бо вона його дарувала, от онуки до неї приходитимуть і гратимуть. Я пішла в іншу кімнату і слухала, як чоловік другий раз за два дні репетує. Свекруха щось кричала у відповідь, а сусіди довбали в батареї.

Чоловік залишок вечора перетягував речі назад, а я наводила порядок, бо свекруха не со ромилася, вигрібаючи всі шафи. Жвава жінка, на ходу підмітки ріже. Варто було раз сильно nосваритися, як вона нас подумки вже розвела і майно поділила і вивезла частково. Зате після тієї відповіді, що дав їй чоловік, найближчі півроку вона до нас носитися не буде, що вже добре.

КІНЕЦЬ.