Моя сестра Оксана зустріла свою долю на роботі. Працює вона медичною сестрою в поліклінічному відділенні. Ярослав прийшов проходити медичну комісію на роботу. Плитку на підлозі щойно помили, тож хлопець послизнувся й впав.

Репету наробив такого, наче отримав перелом ноги й двох місцях одночасно. Насправді ж, він просто розбив сильно коліно, довелося робити перев’язку. Цю відповідальну місію взяла на себе сестра. Поки була зайнята роботою, постраждалий з неабиякою цікавістю розглядав її.

-І як часто з вами трапляються подібні нещастя? – запитала Оксана.

-Все моє життя, але сьогодні я навіть радий, що впав. Коліно то невелика плата за зустріч із вами.

Вони одразу сподобалися один одному, тож на вечір домовилися піти на побачення. Додому Оксана повернулася у відмінному настрої. Вона аж світилася від щастя. Ми розмовляли до пізньої ночі й тоді вона зізналася, що закохалася в цього Ярослава. «Він саме такий, як я і мріяла: романтичний, ніжний, чутливий. Таких більше не роблять».

Близько року тривали стосунки закоханих, поки хлопець не зробив їй пропозицію руки та серця. Вся сім’я почала підготовку до весілля. Чотири місяці ми жили на нервах й підтримували Оксану.

Вона хотіла, щоб все минуло ідеально, тож особисто контролювала кожен етап підготовки.

Ми разом обирали квіти для прикрашання зали, арку для фото, серветки для сервірування столу. Сукню їздили купувати у найкращий весільний салон міста.

Це мав би бути особливий день, тож і сестра хотіла виглядати відповідно. Ярослав не надто вдавався в усі подробиці підготовки, але підтримував наречену та її вибір.

Нарешті ми дочекалися на той самий день. Ми з батьками поїхали до РАГСу раніше, а Оксана з нареченим та свідками мали їхати слідом за нами.

Ось біля будівлі зібралася чимала кількість гостей, а наречених досі не видно. Я вже почала хвилюватися. Не потрібно було залишати сестру без нагляду.

Вона така емоційна, раптом розхвилювалася або навпаки забулася про якісь нюанси, які зараз допрацьовує.

Наша черга наближалася з блискавичною швидкістю, тато пішов домовлятися про невеличку відстрочку у часі. Нам дали 10 хвилин і от автомобіль з нареченими показав з-за рогу.

Першою вийшла Оксана, з її вигляду стало зрозуміло, що вона страшенно сердита. Ярослав вилазити не поспішав.

-Що трапилося, Оксанко, з Ярославом все гаразд – схвильовано запитувала матір.

-Самі гляньте.

Коли чоловік виліз з авто ми не знали чи сміятися, чи плакати. Під його оком красувався величезний синяк. Виявляється, коли вони вже сідали в авто Ярослав допомагав майбутній дружині розправити сукню, вона не одразу помітила, що він робить, тому ненароком вдарила його ліктем просто під око.

Обоє сподівалися, що все пройде без наслідків та через декілька хвилин на обличчі Ярослава вималювалася гематома.

Оксана хотіла скасувати весілля й відмовлялася їхати до РАГСу. Ярослав не дозволив їй відмовитися від майбутнього святкування через таку дрібницю.

Фотограф фото скоригує, а гості не звертатимуть на це уваги, адже знають про його славу «щасливчика». Добре, що наречена погодилася.

Весілля ми таки відгуляли на славу. Якщо спершу запрошені дійсно витріщалися на нареченого та хотіли дізнатися подробиці нещасного випадку, то після другого столу на Ярослава практично не звертали уваги. Декілька чарок спиртного та запальний тамада зробили своє діло.

Оксана та Ярослав на разі щасливі у шлюбі. У них народилося двійко діточок. Старший цього року має йти до школи. Ярослав так і продовжує потрапляти у різні халепи, але сім’я уже звиклася й не звертає на це уваги.

Якби свого часу він не послизнувся на тій плитці й не впав, розбивши коліно, то з Оксаною б не познайомився. Тож в усьому варто шукати якісь позитивні моменти.

КІНЕЦЬ.