Щоб купити новий телефон і зробити сюрприз чоловікові, я відкладала гроші цілий рік. Яка ж я була щаслива, коли принесла коробочку з новим телефоном, і уявляла, як зрадіє мій Іван.

Живемо ми не багато, завжди грошей на щось не вистачає, та я знайшла підробіток, щоб здійснити свій задум.

Вечір вже добігав до кінця, а чоловіка вдома не було. Я йому телефонувала, але слухавку він не брав, і я вже стала не на жарт хвилюватися, чи не трапилось щось, адже це була 20-та річниця нашого шлюбу.

Ми не планували нічого грандіозного, але я приготувала вечерю, і чекала, поки Іван прийде з роботи, та його все не було.

Так я і заснула біля тої вечері з телефоном в руках, а Іван прийшов аж зранку, і відразу пішов в свою кімнату складати речі.

– Що ти робиш? – перелякано питаю.

– Хіба не бачиш? Збираю речі і йду від тебе, – спокійно відповів мені Іван.

Від почутого я аж присіла, бо ми з чоловіком навіть не сварилися. І я не могла второпати, що відбувається.

Але реальність була сумною – у мого чоловіка з’явилася інша жінка, і він вирішив піти з сім’ї.

В мене була думка благати його не робити цього, але потім я її відкинула. Чоловік був налаштований піти, і я не в силах була нічого змінити.

Виплакавшись вдосталь від образи, я глянула на коробку з телефоном, і мені в голову прийшла думка – тепер він мені не потрібен і треба віддати його в магазин.

Повернувши телефон, я отримала назад свої 40 тисяч гривень, які збирала весь рік. Я вперше в житті вирішила піти в салон краси, і провела там майже весь день.

Зміни були вражаючі, я і сама не впізнавала себе, дивлячись у дзеркало. В мене було питання – чому я раніше так не зробила? Чому завжди на себе останню витрачала гроші, а дбала лише про чоловіка і сина.

Тоді я думала, що мій зовнішній вигляд не такий важливий, як те, чим я буду годувати на вечерю чоловіка і сина. Мені було важливо їм вгодити, а про себе я ніколи не думала.

На салоні краси я не зупинилися, і далі пішла по магазинах, купувати собі новий одяг. Витратила все, до останньої гривні. Не забула також пригостити себе в кафе кавою і смачним тістечком, на яке я завжди шкодувала грошей.

Мені було неприємно і боляче від того, коли чоловік так негарно вчинив зі мною на річницю нашого шлюбу. Але ще більше я відчувала провину за те, що за ці 20 років я зовсім забула про себе.

З часом біль став вщухати, і я вже звикла жити сама. Робити собі манікюр і зачіску, ходити на підборах, і пригощати себе ароматною кавою з тістечком в кафе, по дорозі з роботи додому.

І я відчула якесь дивне полегшення, єдине – я не розуміла, чому чоловік пішов, але ще досі офіційно на розлучення не подав, адже минуло вже два місяці.

І поки я була в роздумах, бачу, провертається ключ в дверях, і заходить мій Іван з валізами назад.

– Вибач, – каже.

– Я помилився. Ти – краща за неї. Буду з тобою і далі жити.

– Е, ні, – кажу. – Так не піде. Ти збирай свої валізи, і йди, звідки прийшов. Я пожила без тебе, і зрозуміла, що так значно краще.

Чоловіки, майте на увазі, що коли ви залишаєте жінку, ніколи не знаєте, до яких висновків вона прийде поки вас немає. А може вона вирішить, що їй краще без вас?

Джерело