Вдруге заміж я вийшла 13 років тому. Від першого шлюбу маю сина Євгена. З його батьком ми розлучилися через постійні зради з боку чоловіка, які я просто не могла вже терпіти.

Коли ми познайомилися з Михайлом, він був також у розлученні. Він прийшов до нас на фірму начальником відділу. Серйозний, часом суворий, але завжди справедливий, він завоював повагу до співробітників.

Наші стосунки почалися буквально одразу, після чого він запропонував вийти за нього заміж. Мій син відразу ж прийняв Михайла, що для мене було дуже важливо. З батьком Євгена ми не спілкувалися, він міг місяцями не платити аліменти, дитиною взагалі не цікавився.

Мишко замінив Євгену рідного батька, брав участь у вихованні, проводив із ним багато вільного часу. Але на свята, коли приходив час готувати подарунки дітям, я бачила, що своїй рідній доньці Мишко дарує дорожчі подарунки, ніж моєму синові. Крім того, він справно платив аліменти.

Поділившись цим із подругою, вона сказала, що це просто моя жіноча заздрість не дає мені спокою.

– Ну, і на що ти скаржишся? Дивись, малий твій задоволений, скільки іграшок надарував йому Мишко. А доньці подарунки дорожчі

– оскільки компенсація того, що він з нею не живе, – заспокоїла мене подруга.

Я розуміла, що не можу вимагати від чоловіка любити мою дитину більше, ніж свою, але зі своїми думками не могла нічого вдіяти. Роки йшли, дочка Михайла виросла, і він спільними зусиллями з колишньою дружиною купив їй квартиру.

Не приховуватиму, що мене це зачепило, але виду я не подала. Адже для нашої родини чоловік також грошей не шкодував.

Через два роки Євген закінчив школу, і постало питання про його подальше навчання. Я хотіла, щоб він пішов у юридичний, але за оцінками він на бюджет не проходив.

– Мишко, Євген не зміг вступити на бюджет, доведеться йти на платне, – поскаржилася я чоловікові.

– А це стільки грошей нам треба витратити!

– Нам чи тобі? – раптово спитав Мишко.

– Послухай, я свою доньку навчаю, а ти плати за свого сина. Я думаю, що це буде справедливо. Може до його батька звернися за допомогою – він взагалі ні копійки за стільки років у сина не вклав.

Я була в шоці. Я не думала, що в такий відповідальний для нас із сином момент Мишко зніме з себе відповідальність. Я образилася, вперше показавши своє невдоволення його ставленням до сина.

Коли настав час платити за навчання, я зрозуміла, що ця сума для мене занадто велика. Адже, окрім оплати за інститут, мені потрібно було вирішити всі організаційні питання з вступом, одягнути дитину, давати сину гроші на кишенькові витрати.

– Мишко, мені не вистачає грошей на інститут, – переборов свою гордість, звернулася я до чоловіка.

– Ти знову за своє?! – нервово прикрикнув чоловік.

– Позич! Нехай твої батьки допоможуть, адже він їхній єдиний онук. У мене своїх витрат вистачає!

Скандал вибухнув на рівному місці. Я пригадала всі роки подружнього життя, всі його подарунки доньці, які були не з дешевих. Докорила тим, що він сидить на двох стільцях і, як і раніше, любить свою колишню дружину. Після цього ми тиждень не розмовляли.

Щоб вирішити фінансове питання, я вирішила взяти кредит. Звертатися до своїх батьків я не хотіла, було соромно визнати, що чоловік не хоче допомогти мені із навчанням сина.

Перший курс став справжнім пеклом для мене. У Євгена в голові були тільки гульки, а я те й робила, що закривала його борги з предметів, які він прогуляв. Більшу частину зарплати я віддавала за кредит, щоби швидше його закрити.

Наприкінці навчального року я з жахом зрозуміла, що наступного року я знову влізу в борги.

Чоловік мені не допомагає в оплаті моїх платежів, хоч у побуті грошей не шкодує. Я зрозуміла, що вже не кохаю його та не хочу з ним жити. Але тримає те, що поки Євген навчається, мені потрібна хоч якась підтримка.

Мишко купує продукти, сплачує за комунальні послуги, дає на дрібні витрати. Ось через це, я досі не наважилася розлучитися і зануритися у свої проблеми.

КІНЕЦЬ.