Мій чоловік має машину, батьки подарували йому її ще до шлюбу. Має молодшого брата, дружина якого зараз чекає дитину.

До неї всі так дбайливо ставляться, що мені навіть гидко. У мене вже двоє дітей, і я не вважаю це якоюсь хворобою.

Але у сім’ї молодшого брата чоловіка мабуть вважають по-іншому. Хоча, коли я чекала дитину, свекруха ніколи навіть не спитала, як я почуваюся.

А тут таке поклоніння. Може, тому, що у нас дві дівчинки, а вони сподіваються на онука?

Але суть сповіді не в цьому. Вчора ми були на дні народження свекрухи та підвозили брата з його дружиною додому.

Я сіла на переднє сидіння, але брат чоловіка зі злістю сказав: «Поступися місцем Юлі, вона ж чекає дитину!».

А потім додав, відвертаючись: «всілася». Я розлютилася і сказала, що чудово чула його останній вислів на мою адресу і що це машина наша і я завжди їду на передньому сидінні.

Додала, що якщо їм незручно, нехай викликають таксі та ставлять водієві умови.
Мій чоловік намагався звести все жартома, попросив пересісти, але я навідріз відмовилася.

Ця пара демонстративно почала викликати таксі, а ми поїхали додому. Не встигли ще доїхати, як мені дзвонить свекруха і починає мене сварити.

Справа навіть дійшла до образ. Я сказала свекрусі, що більше не хочу знати ні їх із свекром, ні їхню дорогоцінну невістку.

І перша перервала розмову. Чоловік образився, сказав, що я могла б і поступитися.

Але чому я маю це робити? Якщо їм поступися раз, вони поводитимуться так нахабно завжди.

Мільйони жінок їздять у громадському транспорті, і часто їм навіть місця ніхто не поступається. А ця королева знайшлася!

КІНЕЦЬ.