Моя донька до мене вчора заїжджала у справах. Потрібно було собаку звозити до ветеринара, а у неї є своє авто, тому вона сама з цим справляється. Вся ця поїздка зайняла у неї не так вже й багато часу, десь, можливо, годину. За цей час скільки разів їй чоловік зателефонувала? Три. Аж три рази!

“Ну ти де? Ну коли приїдеш? Ну скоро вже?”.

Сергій добре ж знає, що Наталочка у мене зараз, і йому це так прямо не подобається, що він постійно їй спокою не дає.

Я їздила з нею, ми заїхали в магазин, який далеко від нас, я забігла купила продукти, там знижки великі. Повернулися додому, я кажу доньці, щоб зайшла до мене повечеряти, бо голодна ж, а вдома ще нічого не зготовлено. А Наталя моя – мовляв, мамо, наступного разу я до тебе обов’язково забіжу. Ти ж бачиш, каже, що діється?

Єдина донька моя Наталя, заміжня вже 5 років. І весь цей час я зі своїм зятем все ніяк не можу налагодити відносини.

І чому ми між собою спільної мови знайти не можемо ніяк?

Сергієві дуже не подобається, коли його дружина у своєї матері буває.

– Знову матусі своїй телефонуєш? Ну ну! – постійно говорить він своїй дружині. – Відразу видно, що ти мамина доня, сто разів на день телефонуєш їй.

Сам Сергій своїй мамі телефонує дуже рідко, і тільки в разі потреби. Мати у нього – досить молода ще жінка, працює на керівній посаді, про свого сина згадує пару раз на рік. Якось не прийнято у них сентименти, вони одне від одного якісь далекі.

Вони так звикли жити відсторонено з свахою, їм добре так. А ми з Наталочкою завжди мали гарні та теплі стосунки, з повагою і теплом ставилися одна до одної.

Зараз вже аж до того дійшло, що неправду Наталі своєму чоловікові говорити доводиться – мовляв, по роботу поїхала, а сама до мене навідається на пару хвилин. Коли я телефоную, відповідає коротко, загальними фразами – я так розумію, щоб Сергій не здогадалася, що це вона зі мною лишній раз розмовляє.

Я навіть гадки не маю, чому зять так недобре ставиться до мене, я ж нічого не зробила йому. Він навіть не любить, коли донька ходить до мене, постійно докоряє їй.

– А я знаю, чому! – сказала мені якось сестра. – Тому що донька твоя дозволяє Сергієві так поводитися. Давно могла навести в своїй родині лад. Правильно в народі кажуть – не ладиться з невісткою – вина сина в цьому, не ладиться з зятем, вини свою доньку. Любити тебе твій зять не зобов’язаний, так я повністю згодна з цим. Але поважати тебе він повинен.

Мені так прикро від того стало. Хіба винна в цьому моя єдина донька?

Фото ілюстративне.

Джерело