Василь з Марією повернулися з весілля дочки, і вже збиралися спати, коли дружина несподівано спитала: – Послухай, Вася, а за що ти мене тоді вибрав за дружину? – Коли? – стомлено спитав чоловік. – Тоді. Майже тридцять років тому, – пояснила Марія. – Ой, Маріє, давай вже спати, – невдоволено пробурмотів Василь. – Тобі що, важко відповісти? – обурилася дружина. – Ти справді хочеш це знати? – перепитав чоловік. – Так, – відповіла вона. – Ну добре. Тоді слухай, – сказав чоловік. Марія з якоюсь підозрою глянула на Василя і приготувалася почути правду

 

– Послухай, Вася, я тебе давно спитати хочу, – несподівано сказала Марія, коли вони з чоловіком лягали спати після весілля дочки. – А за що ти мене тоді вибрав за дружину?

– Коли? – стомлено спитав чоловік.

– Тоді. Майже тридцять років тому.

– Ой, Маріє, давай вже спати, – невдоволено пробурмотів Василь. – Втомився я за сьогодні. Вже майже друга години ночі.

– Ну, правда, Вася, ну, скажи. – Марія лежала на спині і мрійливо дивилася в темну стелю. – Я ось сьогодні подивилася на всю нашу рідню, на рідню нареченого Світлани, і помітила, що у всіх чоловіків дружини такі гарні.

– І що?

– Як що? Я ж серед усіх цих красунь одна – ніяка.

– Що означає ніяка? – здивувався чоловік.

– Негарна. Що тут незрозумілого.

– Чому це ти негарна? Ти в мене теж красуня.

– Ой, Вася, досить, – дружина засміялася у темряві. – Кого ти хочеш обманути? Я з дитинства знала, що я не дуже красива. І в класі мене завжди по різному називали. Знаєш, як я від цього переживала?

– Ну, годі Марія, – протягнув чоловік. – Знайшла час дитинство згадувати. Спи вже.

– А коли ти мені пропозицію зробив, знаєш, як я здивувалася? – не вгамовувалася дружина. – Думаю, як же це так? Такий красень такій дівчині робить пропозицію. Якби я була донька олігарха, тоді було б зрозуміло. А я ж ніхто, дочка робітника. І раптом… Поясни, Вася, чому ти мене вибрав?

– Тому що закохався, – повсякденно відповів Василь.

– Я розумію, любов зла… – Марія знову засміялася. – Але чому ти не полюбив, наприклад, Таню, мою найкращу подругу? Пам’ятаєш її? Ми з нею завжди разом ходили. Вона ж он яка. З неї можна просто картини писати.

– Ну, так, вона красуня, – погодився чоловік.

– Ось. Чому ти закохався в мене, а не в неї? До речі, вона заміж так і не вийшла.

– А чому не вийшла, знаєш? – раптом запитав Василь.

– Чому?

– Тому що не жіночна вона. Розмовляє як чоловік. Що в неї на думці, те й говорить. Хіба чоловікові така жінка сподобається?

– Так, годі тобі, – добродушно сказала Марія. – Всі люди різні. Але ось чому ти саме мене полюбив, це для мене загадка. Досі не зрозумію.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩