Василь був водієм вантажівки і часто перебував у дорозі кілька місяців поспіль. Дорога додому завжди була світлою плямою в його довгих, стомлюючих днях.

Його серце тремтіло від передчуття молодої дружини Маринки, домашньої їжі та гри улюбленої команди з футболу. У міру наближення до рідного міста, що заросло дубами, туга посилювалася.

Зазвичай він заїжджав до місцевого магазину, а потім паркував свою вантажівку біля будинку. Але цього разу, під’їжджаючи до свого будинку, він зустрів свого старого шкільного друга Сергія, який виходив зі свого будинку.

Зустріч була короткою: Сергій згадав, що допомагав другові з ремонтом, після чого швидко пішов. Увійшовши до квартири, Василь відчув знайомі запахи смаженої качки та відбивних.

Маринка була на кухні, з нетерпінням чекаючи на його прихід. Хоча він уже не раз повертався з відряджень, але цього разу помітив, що квартира була надзвичайно чистою.

Підлоги блищали, вікна виблискували, а вечеря була особливою. Маринка здавалася надзвичайно тихою, її очі рідко зустрічалися з його очима.

Василь не міг позбутися думок про дивний візит Сергія та винну поведінку Маринки. Проте він відмахнувся від негативу, вирішивши насолоджуватися перебуванням вдома.

Проте винний погляд дружини викликав у ньому підозру. Він добре розумів її, адже були вони одружені вже чотири роки. Тому коли вона опустила очі і запропонувала зварити йому каву, його підозри посилилися. Поки він розпаковував куплені раніше продукти, у його голові проносилися думки про невірність Маринки.

Він приготувався до визнання, коли Маринка порушила мовчання вибаченнями. Його серце впало від її слів, і він пильно глянув на неї. Визнання було несподіваним. Вона випадково пошкодила телевізор, витираючи пилюку, через що його майже неможливо було дивитися. Його охопила хвиля полегшення.

Василя не турбувала несправність телевізора. Навпаки, йому було шкода, що його кохана Маринка так засмутилася через дрібниці. Він з любов’ю обійняв її, запевняючи, що все гаразд і пішов на кухню, переповнений радістю.

КІНЕЦЬ.