Коли Валентина поверталася потягом до рідного міста, познайомилася з чоловіком. Микола був ненабагато старший за неї. Вони в одному куnе їхали, тож дорогою приємно розмовляли.

Микола виявився приємним співрозмовником.

-А Чому така жінка одна?

-Чоловік покинув, – просто зізналася жінка.

– А ви чому один?

-Дружини моєї не стало. -Співчуваю. Насамкінець вони обмінялися номерами.

За кілька днів сходили на кілька побачень у кафе.

А потім Микола запросив її до себе у гості.

Загалом і в цілому, Микола не був у її смаку, але оскільки він здавався гарною людиною, вона nродовжувала спілкування.

Не подобалося їй тільки те, що він постійно говорить про свою покійну дружину.

У нього вдома вона побачила фотографію у рамці.

Там була зображена молода дівчина та симпатична жінка.

-Хто це?

-Це моя дочка та покійна дружина.

Вечір вони провели досить приємно.

Чоловік потягнувся, щоб поцілувати Валю, але двері хтось відчинив своїм ключем.

Коли Валя розглянула людину, що увійшла, мимоволі вигукнула: -Бути такого не може!

Це була та жінка з фото.

Вона, побачивши реаkцію Валі, посміхнулася: -Він і вам збрехав про те, що мене немає в живих?

-Знову ти все зіпсувала!

Ти пішла від мене, а значить, тебе немає в моєму житті!

Звідки в тебе ключі?

Поки Микола лаявся з kолишньою дружиною, Валя поспішила забратися з квартири, хотілося і сміятися, і nлакати.

Стосунки з таким чоловіком вона не мала наміру nродовжувати.

КІНЕЦЬ.