Валентина Іванівна змирилася із життєвими труднощами.

Вона оплакувала відхід із життя чоловіка, дорожила двома дорослими дітьми та коханою онучкою, Юлечкою. Син Андрій та його запальна дружина Олена жили окремо, і заради сина Валентина Іванівна намагалася зберегти мир із невісткою.

Несподівано дочка Валентини Іванівни пішла з життя через автобусну катастрофу, залишивши після себе розбитого горем чоловіка Максима та Юлечку. Сусіди втішали їх, вони завжди були поруч, знаючи, як нелегко батькові.

Згодом Валентині довелося пережити ще один важкий день. Після ночівлі у Максима, поки той затримувався на роботі і попросив тещу доглянути дочку, жінка повернулася і виявила, що її квартира затоплена з вини недбайливого сусіда.

У процесі оцінки збитків виявилася справжня сутність Андрія. Він натякнув, що допоможе з ремонтом, якщо квартира за заповітом перейде до нього, а не до Юлечки.

А ось Олена, яку Валентина недооцінювала весь цей час, шалено захищала свекруху, пропонуючи продати своє майно, щоб допомогти з ремонтом.

Дізнавшись про те, що сталося, Максим узяв на себе витрати за ремонт, а Андрій та Олена оформили кредит, не взявши з Валентини ні копійки.

Незважаючи на те, що квартиру було відремонтовано, Валентині було важко переживати нещодавню поведінку сина.

Спостерігаючи за тим, як Олена намагається під час ремонту, Валентина обійняла її та висловила свою подяку, зрозумівши, що помилилася у своїй невістці.

– Завжди будь ласка, мамо, тобі нема за що нам дякувати – це наш обов’язок, – сказала Олена, змусивши свекруху розплакатися від усвідомлення, що в неї є ще одна дочка.

КІНЕЦЬ.