Максим купив молоко та збирався в неділю познайомити свою дівчину Оксану зі своєю мамою. Але коли він сказав своїй мамі, Валентині Іванівні, що Оксана прийде, вона одразу запанікувала.

– Яка Оксана? В неділю? Чому ти промовчав про те, що в тебе є дівчина? – стурбованим тоном запитала Валентина Іванівна.

– Мама, Оксана – гарна, розумна дівчина, вона мені дуже подобається.

Вона прийде знайомитись, а не пил шукати, – заспокоїв мати Максим. Валентина Іванівна опікувалася сином і не хотіла, щоб він зв’язався не з тією дівчиною.

Вона довгий час жила з ним одна і віддавала йому всю свою любов та увагу.

Коли Максим сказав матері, що вони вже подали заяву, Валентина Іванівна була здивована: – Ти не спитав благословення у мене, у найближчої людини.

Ой, Максиме, ти мене не любиш…

У мене голова йде кругом, – сказала вона.

Максим пояснив, що вони подали заяву до РАГСу, а не на щось інше. Валентина Іванівна засмутилася, але зрештою погодилася зустрітися з Оксаною.

Вона навіть склала меню на неділю та план прибирання, сподіваючись відкласти знайомство якнайдовше. У неділю Валентина Іванівна вийшла купити каву та зіткнулася з сусідкою, яка виливала їй своє горе з приводу дівчини її сина.

Коли Валентина Іванівна повернулася додому, то побачила у передпокої дві пари черевиків, зокрема й жіночу пару. Максим познайомив Оксану зі своєю матір’ю, яка була здивована, наскільки сильно Оксана схожа на неї в молодості. Вони разом пообідали, і Оксана дуже сподобалася Валентині Іванівні.

Оксана розповіла, що Максим запропонував їй пожити у Валентини Іванівни, щоб нагромадити на перший внесок. Валентина Іванівна була рада допомогти і навіть сказала, що Оксана може називати її мамою, якщо, звичайно, захоче.

У результаті Валентина Іванівна продовжувала підтримувати з ними добрі стосунки і з нетерпінням чекала на їхнє весілля.

КІНЕЦЬ.