Донька Тимофія та Валентини рано вийшла заміж. Незадовго після одруження у неї народився хлопчик Вадим. Валентина допомагала Оксані з малюком. Аби донька мала більше вільного часу, часто забирала онука до себе. Так, поступово Вадим перебрався жити до бабусі з дідусем. А в сім’ї Оксани спокою та злагоди не було. Вони з чоловіком постійно сварились. Дійшло до розлучення і жінці довелось шукати окреме житло.

Оселившись на орендованій квартирі, не поспішала забирати до себе сина, аргументуючи це тим, що хоче спершу облаштуватись і налагодити особисте життя. П’ять років вона шукала ідеального чоловіка, але ніяк не щастило знайти щось путнє. І, ось нарешті вона зустріла Дмитра.

Він забезпечений власним житлом, має хорошу роботу.

Проте, коли почув, що в Оксани є син, то сказав, що не збирається виховувати чужу дитину. Тому хай обирає, або син, або весілля й спільне життя. Жінка обрала другий варіант.

Вадим продовжував жити у бабусі з дідусем. Він звик до таких обставин. Мама не часто навідувалась у гості й жодного разу не принесла йому якось гостинця чи одяг. Коли хлопчику виповнилось десять років, Оксана народила донечку. Братик заходив провідати сестричку, але коли вдома його заставав вітчим, то дуже сварився. Мама ніколи не заступалась і з часом Вадим взагалі перестав туди приходити.

Три роки промайнули швидко й ось в Оксани вже друга дитина. Жінка народила ще одну дівчинку та поринула в клопоти материнства. За цим всім, вона навіть не звернула уваги, як змарніла її матір, а за кілька місяців Валентини не стало. Вадим залишився удвох з дідусем. Коли прийшов час купувати речі до школи, старенький попросив доньку про матеріальну допомогу, бо його однієї пенсії ледь вистачало на прожиття.

Але Оксана почала жалітись, що вона в декретній відпустці, всі гроші в чоловіка, а він точно на сина не захоче давати. Це неабияк обурило Тимофія. Він зібрав речі малого та відправив його до рідної матері. Нехай сама розбирається з потребами власної дитини, а то скинула все на батьків.

Краще й не згадувати, як увесь це й час жилось хлопцю в будинку вітчима. Він не міг дочекатись закінчення школи. А після одинадцятого класу вступив до університету, переїхавши в інше місто.

Зараз Вадим успішний бізнесмен. На маму зла не тримає, але й близьких стосунків з нею не підтримує. А, от дідуся забрав жити до себе. Тепер той має власну велику кімнату у квартирі онука і тішиться з того, якою порядною людиною виріс Вадим.

КІНЕЦЬ.