Вадим не пам’ятає, як так сталося, що він звернув увагу на подругу дружини. Під час зустрічі вони завжди обіймалися, і він по-дружньому цілував її в щічку. Іноді вона його. Востаннє, коли вона приїхала до них, обійнявши Олю, він відчув, як напружилося її тіло. Цього разу вона сама поцілувала його і прошепотіла, торкнувшись долонею щоки.

-Який ти колючий!

Вадим спочатку не зрозумів цього жесту, а потім, упіймавши кілька разів на собі красномовний погляд Ольги, зрозумів, що це все було неспроста.

Через пару днів, вийшовши з роботи, він тільки-но сів у машину, щоб поїхати додому, як зателефонувала Оля і попросила довезти її до будинку. Вона пояснила, що у справах опинилася у цьому районі, але, мабуть, щось з’їла не те і відчула себе погано. Тут згадала про нього.

Зателефонувавши дружині, Вадим попередив, що доведеться затриматись на роботі. Він довіз подругу дружини до її під’їзду, але вона попросила провести до квартири. Про те, що сталося далі, можна вже здогадатися.

Потім почалося його подвійне життя. Після роботи він забирав близнюків із дитячого садка та їхав із ними додому. Найчастіше вони приїжджали одночасно з дружиною, яка на шляху додому встигала ще зайти до магазину за продуктами. Потім була спільна вечеря, гра з дітьми після читання казки на ніч. І тільки після того, як діти заснуть, він міг дозволити собі відпочинок.

Двічі на тиждень Вадим став “затримуватися на роботі”. Він приходив до Олі, де на нього вже чекав накритий стіл і розстелене ліжко. До себе додому він повертався, коли діти вже спали, дружина зазвичай займалася прасуванням або, рідше, читала книгу. Коли він намагався її поцілувати, вона казала:

-Милий, я втомилася. Давай не сьогодні.

Він вдавав, що ображений. Тоді вона починала вибачатися, виправдовувалася, що втомлюється на роботі. А ці нескінченні домашні справи зовсім її вимотують, що в неї не залишається ніяких сил.

Здавалося, що таке життя влаштовує всіх. Але продовжуватись нескінченно це не могло.

Як завжди, одного дня Вадим зібрався відвідати Олю, але отримав повідомлення, що в неї змінилися обставини і зустріч доведеться скасувати. Зателефонувавши дружині, він попередив її, що забере дітей сам.

Наступна зустріч також не відбулася. Це трохи насторожило Вадима. Він дзвонив Олі, хотів поговорити з нею, просив пояснень, але почув у відповідь, що до неї приїхала мама і зустрічі доведеться поки що скасувати. Несподівано розпочаті зустрічі, так само раптово і припинилися. Це зачепило самолюбство молодого чоловіка.

За кілька днів за вечерею, загадково посміхаючись, дружина сказала йому:

-Знаєш, кого я зустріла сьогодні в на огляді?

Відправивши до рота шматок котлети, Вадим запитав без особливих емоцій:

-Кого ти могла зустріти? Якусь подружку чи знайому. Очевидно, не когось із моїх друзів,-посміхнувся Вадим.

-Я зустріла Олю. Уявляєш, вона вагітна!

Почувши ці слова, Вадим застиг на місці.

-Бачиш, як на тебе вплинуло те, що я сказала? Я сама здивувалася! Цікаво, якого мачо знайшла цього разу моя подруга, щоб він зробив їй дитину?

Трохи впоравшись зі своїм хвилюванням, Вадим поцікавився:

-Ось так новина! Ти хочеш сказати, що твоя подруга була у пошуках чоловіка, тільки щоб народити?

-Ну, Вадиме, можна ж обійтися без таких подробиць? Після невдалого заміжжя Оля казала, що хоче народити дитину для себе. Надалі у свому житті чоловіка поруч вона бачити не хотіла. Вона довго та ретельно шукала кандидата на роль батька дитини. Було кілька знайомств. Один хотів серйозних стосунків, а з другим вона зустрічалася півроку, але безрезультатно. Цікаво, кому вдалося ощасливити цього разу? Треба дізнатися під час зустрічі.

Вадима ці слова не надихнули, і він почав замислюватися над тим, щоб зустрітися з Олею і серйозно з нею про все поговорити. Додзвонитися до неї він так і не зміг, номер вимкнено. Якось він приїхав до неї додому, але двері йому відчинила незнайома жінка і розповіла, що винаймає цю квартиру нещодавно і про колишніх мешканців інформації не має.

Тоді він обережно поцікавився у дружини, що нового у її подруги. Та повідомила новину, що здивувала його: Оля звільнилася з роботи і поїхала, кудись, а куди вона не знає. Так і залишилося це питання нез’ясованим до кінця.

Минуло понад двадцять років. Повернувшись із роботи, Вадим увійшов на кухню, де зазвичай сиділа за комп’ютером дружина. Поставивши біля вікна невеликий столик, на якому знаходився її ноутбук, вона відгородилася великою кімнатною квіткою і створила собі окрему зону, жартома називаючи все це кабінетом.

Зазвичай Надя зустрічала його якимось питанням, цього разу його зустріла тиша. Пройшовши на кухню, він побачив її, вона сиділа на своєму улюбленому місці. З мокрими від сліз очима вона дивилася у вікно.

-Кохана, що сталося?- Стурбовано запитав її Вадим. – Які новини від хлопчиків?

-На щастя, у них все гаразд. Правда, не знаю, як вони сприймуть звістку про зраду батька.

-Про яку зраду ти говориш, Надю? Що взагалі відбувається? Ти можеш мені до ладу пояснити?

Не відповідаючи йому, дружина натиснула на кілька кнопок і на весь екран з’явилася фотографія жінки в сонцезахисних окулярах, що стояла в обіймах з дівчиною, що посміхалася.

-І що означає ця фотографія?

-А тепер подивися на це.

Після натискання на клавішу ноутбука фотографія змінилася. Там жінка була вже без окулярів, і Вадим упізнав у ній… Олю.

-Стривай, це ж твоя подруга. Адже це Оля! Ти від отриманих емоцій засмутилася? Через стільки років, побачивши свою подругу, ти влаштувала сварку? І до чого тут зрада з мого боку?

-Абсолютно вірно. Це моя подруга Оля, але розплакалася я не тому, що побачила її. Дівчина, яка стоїть поряд з нею, це її дочка і твоя.

Зробивши зусилля, Вадим зобразив на обличчі здивування.

-Мила, тобі треба менше дивитися свої серіали, вони на тебе погано впливають. Більшого абсурду я не чув.

І тут Надя не витримала. Підскочила до чоловіка, і тихо сказала прямо в обличчя:

-Як ти смієш розмовляти зі мною таким тоном? Так цинічно обманювати мене в обличчя? Ти думаєш, що я зовсім нічого не бачу? Там видно, що ви одне обличчя. Тобі ще потрібні докази? Я тобі їх дістану. І, повір, потім усе буде набагато гіршим.

Вадим зрозумів, що обманювати зараз марно. Взявши дружину за руку, він посадив її, налив води та поставив склянку на кухонний стіл. Потім розповів усе, що сталося двадцять років тому, у найдрібніших подробицях.

Надя його не зупинялк. Вона слухала його без будь-яких емоцій, дивлячись в одну точку.

-Як довго тривав ваш зв’язок?

-Близько місяця.

-Все зрозуміло. Зрозумівши, що вагітна, вона вирішила припинити стосунки. Разом усе зупинити. Ось негідниця. Приходила до мене додому, їла приготовлену мною їжу, грала з моїми дітьми і так підло вчинила. А я її вважала за близьку подругу.

-Як ти знайшла її?

-Та я і не шукала. У соцмережах можна знайти будь-кого серед спільних знайомих і звідти по ланцюжку дістатися і далі. Якщо вона вирішила зруйнувати всі мости з минулим, навіщо реєструватися у всесвітньому павутинні? Якби дівчинка не була схожа на тебе, як дві краплі води, хіба я здогадалася б?

Вони проговорили кілька годин.

-Сподіваюся, ти не збираєшся шукати з нею зустрічей?

-Ні, дівчина молодша за наших синів десь на роки три. Якщо вона досі не захотіла познайомитися з батьком, то їй це не потрібно.

-Я думаю, що вона і не знає, що ти існуєш. Швидше за все, Оля розповіла їй якусь історію із поганим кінцем.

Вадиму довелося вимолювати прощення ще довго. Дружина ходила кілька днів мовчазна, весь час про щось зосереджено думаючи.

-Надю, ну, може вистачить вже ображатися? – Не витримав одного з вихідних днів Вадим.

Зазвичай вони наперед планували вихідні: вони разом ходили гуляти в парк або намічали похід у кіно. А тут тиша.

-А з чого ти взяв, що я ображаюся? Прощати такого я не маю наміру. Така зрада або зовсім не прощається, або прощається, але прощення потрібно ще заслужити. Тож думай.

Вадим лише розвів руками. Дружина його спантеличила. З цього дня він почав міркувати, чим би заслужити собі її прощення.

У Наді була молодша сестра, з якою вона не бачилася три роки. Раніше сестра приїжджала щоліта у відпустку. Але, народивши другого сина приїхати не змогла. А Наді так хотілося побачити своїх племінників. Два рази вони із чоловіком планували поїздку. Вперше вона занедужала перед самим від’їздом, а вдруге витратилися на нові меблі для кухні, і знову поїздка не склалася. Надя часто телефонувала сестрі по відеозв’язку і не втрачала надію побачитися наступного року.

Одного вечора Вадим чув, як дружина довго розмовляла з сестрою, і навіть заплакала, побачивши своїх племінників. Помітивши, що вона засумувала, Вадим задумався, і несподівано йому на думку спала хороша ідея. Він твердо вирішив здійснити задумане, щоб дружина вибачила його.

Взявши на роботі відпустку на тиждень своїм коштом, Вадим поцікавився у начальника відділу, де працювала Надя, чи є можливість їй теж взяти відпустку. Про це він повідомив їй у четвер увечері. Вадим забрав дружину після роботи, привіз до найближчого торговельного центру, заінтригувавши, що він приготував їй сюрприз, і там усе розповів.

Надя була здивована. Вони пройшлися магазинами, купили подарунки та поїхали додому. Вечір пройшов за приготуванням сумок з одягом та гостинцями.

У п’ятницю вранці Надя написала заяву на відпустку, а ввечері вони вже були в дорозі.

Гуляючи околицями міста, подружжя піднялося на вершину пагорба і там Вадим ще раз попросив у дружини прощення. Він говорив про те, що шкодує про те, що трапилося, що дуже сподівається на добродушність своєї коханої дружини, життя без якої він собі не уявляє.

Тиждень у гостях пролетів незаметно. Повернувшись додому, Надя подякувала чоловікові за поїздку, назвавши її неймовірним сюрпризом.

КІНЕЦЬ.