Моя донька в свій час дуже вдало вийшла заміж, і я щиро раділа за неї.

Прожили вони у шлюбі 13 років, мають 10-річну донечку. Живуть краще, ніж просто добре, зять вміє заробити гроші, і доньці біля нього навіть не треба працювати.

Живуть вони у власному будинку, мають машину, зять для моєї доньки ніколи нічого не шкодував.

В березні минулого року донька з внучкою поїхали за кордон, зупинилися в свахи в Італії.

Мама мого зятя заробітчанка, вона вже багато років живе в Римі, туди покликала і мою дочку з внучкою.

Все було добре, зять щодня їм телефонує, але вони вирішили поки-що не повертатися додому.

В суботу ми садили город, мені допомагав зять, він завжди мене виручає в таких випадках без зайвих питань.

Десь під обід у Василя задзвонив телефон, і я випадково підслухала його розмову, з якої я зрозуміла, що у нього є інша жінка.

Вони називали одне одного лагідними іменами і домовлялися про чергову зустріч.

Тепер я просто не знаю, що мені робити.

Мені з самого початку не подобалася ця ідея, щоб дочка жила окремо від чоловіка, це ж яка відстань! І час теж своє робить.

Зятя свого я люблю як рідного сина, і не хочу, щоб їхня сім’я розпалася.

От тільки що в цьому випадку буде кращим вирішенням проблеми?

Я відразу зателефонувала доньці в Італію, але не стала нічого говорити, просто прощупала грунт, запитала, які у них стосунки з чоловіком і коли вона збирається повертатися додому.

Донька спокійно відповіла, що ще кілька місяців точно погостює у свекрухи в Римі.

От як їй пояснити, щоб вона додому їхала, а то втратить такого доброго чоловіка.

Сама не знаю чому, але я тут на стороні зятя, хоча і доньку мені теж шкода.

А що б ви зробили на моєму місці?

КІНЕЦЬ.