– В сенсі, Василю, з нами їдуть твоя мама і твоя сестра з донькою??? –  я кліпала очима, не розуміючи, що відбувається. Здивовано дивилася на чоловіка, не вірячи своїм вухам.

Ми про цю поїздку на море мріємо вже третій рік. Ні я, ні діти, ні чоловік не бачили моря. І ось чоловіку нарешті дали таку відпустку, що ми всі разом можемо полетіти в Єгипет.

Ми ретельно планували цю поїздку. Чоловік відкладав гроші, і ось вчора за столом, за вечерею, він мені заявляє, що з нами також летять його мама і його розлучена сестра з дитиною.

У мене очі на лоба полізли. Я не хочу відпочивати зі свекрухою, сестрою чоловіка і її невихованою дитиною. Вони всі там геть дуже дивні.

Сестра чоловіка розійшлася і переїхала жити до мами. І в них там тепер така чудна сімейка, що я туди в гості зайвий раз не хочу йти.

— Василю, ти це серйозно? — нарешті спромоглася запитати я.

— Ну а що? Це ж моя сім’я також. Мама давно не була на морі, а сестрі з малою теж відпочити треба.

— А нам з тобою, нашим дітям відпочивати не треба? Ми теж давно не були на морі, та й не факт, що ще колись виберемося. А з ними це для мене точно буде не відпочинок!

— Ти перебільшуєш, буде весело, — спокійно відмахнувся чоловік.

Я глибоко вдихнула, намагаючись не накричати на Василя. Мені вже було зрозуміло, що ситуація підготовлена заздалегідь.

Свекруха точно знала, коли ми летимо, і мабуть, заздалегідь умовила Василя взяти їх із собою. А мене навіть не запитали, а просто поставили перед фактом

І ось ми летимо. В аеропорту одразу стало зрозуміло, що відпочинок буде не з найкращих. Свекруха ще зранку була невдоволена всім — “дорога далека”, “все дорого”, “їжа в кафе несмачна”.

Сестра чоловіка також мала свій набір претензій — “дитині треба більше уваги”, “ти чого така похмура?”, “відпочиваємо ж разом!”.

— Ага, разом, — пробурмотіла я собі під ніс.

У літаку я сиділа з дітьми, а чоловік — з мамою і сестрою. І це була лише прелюдія до того, що чекало мене в готелі.

Свекруха одразу заявила, що її номер їй не подобається — “чому у вас з Василем такий хороший, а у нас гірший?” Ніякі пояснення, що ми просто доплатили за кращий вид, не діяли. Вона все одно ходила і зітхала.

Але найгірше було з сестрою чоловіка і її донькою. Дитина ця справжній вихор. Вона бігала з номеру в номер, по пляжу і ресторану, верещала, розкидала речі. Сестра ж сиділа в телефоні і навіть не намагалася її втихомирити.

— Я на відпочинку! — відповідала вона на будь-які зауваження.

Одного разу її дитина впала у басейн, бо зовиця була зайнята фотосесією біля басейну. І знаєте хто витягував дівчинку? Я! І навіть після цього ніхто з них не змінив поведінку.

— Ой, ну вона ж дитина, що з неї взяти? — тільки й сказала свекруха.

На третій день я зрозуміла, що або в мене дах попливе, або мені треба якось втекти. Вирішила хоча б вирватися на пляж без них.

Але ні! Як тільки я натякнула про це чоловікові, Василь подивився на мене так, наче я запропонувала йому розлучення.

— Ну ти ж розумієш, це ж негарно — мама і сестра не зрозуміють нас, образяться. Не можна відділятися від сім’ї.

Сім’ї? Своєї сім’ї я на цьому відпочинку майже не бачила! Я постійно або доглядала за чужою дитиною, або вислуховувала ниття свекрухи.

А потім стався інцидент, який став кульмінацією всього цього цирку. В один із вечорів ми пішли на вечерю. Дочка чоловікової сестри знову влаштувала істерику, що їй щось не подобається.

Сестра, замість того щоб її втихомирити, просто дала їй телефон і продовжила вечерю. А далі дитина взяла і вилила стакан соку мені на сукню.

Я подивилася на чоловіка, він мовчав. Сестра навіть не вибачилася, тільки кинула:

— Та купиш собі іншу.

І ось тут мене прорвало.

— Та ви знущаєтеся?! Це мій відпочинок, який я чекала три роки?! Це ваша сім’я? То насолоджуйтеся нею без мене!

Я встала і просто пішла. Дві години блукала берегом моря, намагаючись заспокоїтися. В той вечір я ще якось себе стримала, але всередині була така буря.

Після повернення додому ситуація тільки загострилася. Я досі не хочу бачити чоловікову рідню, Василь не розуміє, в чому проблема, а свекруха натякає, що я надто високо задираю носа і повинна бути терплячою.

Але скажіть мені, якого біса я маю бути терплячою?! Що мені робити? Варто знову покращувати з ними стосунки, чи навпаки старатися дистанціюватися ще більше?

Джерело