Я зі своєю власною свекрухою жила завжди досить таки добре та дружно багато років.

Але те рішення, яке вона прийняла останнім часом – дуже засмутило мене, на жаль.

Більше я до неї не хотіла ні в гості ходити, ні допомагати їй нічим, навіть, відповідати на її дзвінки, коли вона телефонує.

І вона б мала зрозуміти, я так вважаю, чому у мене та її сина саме така реакція, та Ніна Андріївна постійно вдає вигляд, що зовсім нічого не розуміє.

Мій чоловік Богдан був молодшою дитиною у своїй сім’ї, де, окрім нього, ще було двоє дітей – дві його сестри.

Богдан ріс у добрі та любові, турботі та ніколи не відчував нестачі уваги від своїх рідних мами й тата.

Йому дійсно купували все необхідне, возили на відпочинок та оплатили навчання у хорошому вищому навчальному закладі, дали йому гарну освіту.

Батьки не виділяли нікого зі своїх дітей, ставилися до усіх однаково і це правда, так у них в сім’ї заведено було.

Тому те, що вони зробили – дуже образило Богдана саме зараз, він ніколи не очікував такого від своїх власних батьків.

Невісткою матері чоловіка я стала близько 3-ох років тому.

Я одразу ж гарно увійшла в їх сім’ю, де мене прийняли як свою рідну.

Свекруха мені, щиро кажучи, дісталась добра, чуйна та завжди радо мені допомагала, ніколи й слова недоброго мені не сказала.

Я якось і не думала, що мені аж так пощастить в сімейному житті з матір’ю чоловіка.

Мати Богдана стала для мене другою мамою, адже моя рідна ненька жила в іншому місті, тому не мала можливості так часто бувати у мене.

Я своїй свекрусі завжди довіряла і знала, що вона завжди мені допоможе, коли буде в цьому потреба.

Мама чоловіка часто привозила нам свіжі домашні продукти, передавала свою смачну домашню консервацію та щось смачненьке.

Ніна Андріївна дуже смачного готує, тому не дивно, що ми дуже раділи, коли вона до нас приходила зі своєю домашньою їжею: голубці, котлети, млинці з м’ясом та сиром, а ще дуже смачні вареники, смачніших ніж готує моя свекруха я ніколи не їла.

А які тортики смачненькі вона готує!

Загалом, мама мого чоловіка господиня справжня і дуже хороша, вона вміє все.

То ж не дивно, що я була переконана у великій любові свекрухи як до сина, так і до мене.

Тим паче, що навіть натяку на якісь непорозуміння у нас зовсім ніколи не було.

До того вечора, коли ми прийшли до неї у гості та там були ще дві старші сестри мого чоловіка Богдана, дві моїх зовиці.

Вечір був суто сімейний, теплий, атмосфера була дружньою та спокійною тоді – ми святкували день народження батька Богдана, мого свекра.

Ми в родинному колі дуже гарно посиділи, смачно поїли та свекруха зробила чай усім та винесла торт.

Якраз тут і почалася серйозна розмова, на яку ми з чоловіком навіть очікувати не могли.

Виявляється, Ніні Андріївні у спадок від її рідної тітки дістався невеличкий будинок в іншому місті.

Будинок, звісно, був не новий, але у дуже хорошому стані – то ж його можна було легко продати за хорошу ціну.

Про це й сказала нам усім відразу моя свекруха.

Та не тільки це вона вирішила розповісти.

Виявляється спадок моя свекруха вирішила поділити між дітьми і собі залишити незначну частинку на старість.

Все ніби чудово – нам гроші зайвими не будуть.

Але от те, як саме відбудеться поділ – нам з Богданом дуже сподобалось.

Його тато й мама вирішили віддати половину всього найстаршій донці, а решту поділити на трьох – себе, Богдана та його середньої сестри.

А все тому, що у мого чоловіка, як у середньої сестри, є власна квартира, а от Наталка, старша донька, орендує квартиру, свого житла у неї немає.

І якщо середуща донька сприйняла цю новину досить таки спокійно, адже проблем з грошима у неї нема вони з чоловіком живуть дуже заможно, то ми з Богданом образилися, адже 3 тисячі доларів для нас зайвими не будуть.

Мій чоловік вирішив, що це зовсім не є справедливим і розуміє це так, ніби батьки до нього ставляться гірше, ніж до його сестер.

Він про це сказав не тільки мені, але й прямо сказав це при всіх.

Було видно, що мати чоловіка трохи таки засмутилася.

Мені стало її шкода, але все ж я була ображена на неї, вона робить не справедливо, у нас є квартира, але ми за неї платимо кредит.

З того моменту пройшло більше місяця, а ми й досі не спілкуємось з батьками чоловіка – Богдан теж цього не хоче.

А я ж розумію, що все-таки свекруха права і ми б мали поступитись.

Та як вмовити чоловіка на примирення з його рідною матір’ю?

Як мені вибачитись перед своєю свекрухою?

Я не хочу, щоб гроші стали на заваді гарним стосункам у сім’ї, тим паче вона справді хотіла як краще.

Мої свекри – люди хороші.

Хоча я сама не розумію.

Чи правильно вини тут вчинили, що поділили гроші саме так?

КІНЕЦЬ.