У моєї свекрухи двоє дітей – син і донька, і вона завжди говорить, що любить двох однаково, просто при кожній нагоді на цьому наголошує.

Але, по факту, ставлення до дітей далеко не рівноцінне. Це проявляється і у великих речах, і в дрібних. Своїй доньці свекруха купила квартиру, бо вважала, що доньку обов’язково житлом забезпечувати.

А моєму чоловікові вона пообіцяла, що в свій час йому дістанеться їхній будинок. Але і це не просто так – мій чоловік вже відтепер має вкладатися в “своє”. Мама завжди знайде, що треба підремонтувати, тому на поки-що її будинок нам доводиться витрачати чимало грошей.

І замість того, щоб ми збирали собі на квартиру (поки-що ми живемо на знімній), ми витрачаємо гроші на свекруху. Чоловік свято вірить матері, і я не маю права навіть починати подібні розмови.

Але цього разу я таки не витримала, і сказала правду свекрусі про те, що вона не однаково ставиться до дітей.

А було ось що. В п’ятницю свекруха приїхала до нас і привезла огірки, сказала, щоб ми собі заквасили на зиму. Я глянула на них, а вони всі якісь такі великі, навіть в банку не помістяться.

Свекруха помітила моє сум’яття, і стала мене заспокоювати, що їх можна у відерку квасити. Виправдовувалася, що цьогоріч весь урожай такий.

З горем наполовину ми заквасили ті огірки, і свекруха поїхала додому. А на наступний день я поїхала до зовиці, і там на мене чекав сюрприз.

Сестра чоловіка заквасила маленькі огірочки в баночки – любо глянути. Коли я її запитала, де вона взяла таку красу, вона відповіла, що мама вчора привезла.

От як так можна? Чому свекруха не поділила трохи таких, трохи таких кожному з дітей, а дала мені найгірше? Як на мене, то краще вже нічого було не давати.

Я не витримала, і подзвонила свекрусі, сказала, що так не робиться. А вона відразу моєму чоловікові передзвонила, наскаржилася на мене. Чоловік взлився, назвав мене невдячною. А я щиро не розумію, що я зробила не так?

КІНЕЦЬ.