Ольга вийшла у двір свого будинку. Вона щойно якраз закінчила готувати обід і тепер насолоджувалася свіжим весняним повітрям.

Раптом під’їхало авто, і Ольга трохи розхвилювалася – вона впізнала автомобіль своєї свекрухи.

Жінка зітхнула, згадуючи нещодавні події, які трапилися в їх родині.

Ларисі Олексіївні було близько п’ятдесяти п’яти років, і вона вміла дуже смачно готувати.

Щоразу, коли мати чоловіка приїжджала в гості до них, будинок їх наповнювався ароматами випічки та різних смачних страв.

Однак останнім часом ці візити матері чоловіка завдавали все більше клопоту, ніж самої радості.

Кілька місяців тому Лариса Олексіївна вирішила дарувати досить таки дивні подарунки своїй невістці Ользі.

Першим стала велика йогуртниця. Ольга була приємно здивована презентом свекрухи, адже вона давно хотіла спробувати приготувати домашній йогурт.

Проте радість Ольги дуже швидко змінилася на суцільне розчарування. Наступного дня після отримання подарунка Лариса Олексіївна знову приїхала у гості.

Вона привезла з собою всі необхідні інгредієнти для приготування йогурту та відразу взялася за справу.

Ольга сама постійно спостерігала, як мама чоловіка займає всю кухню, лишаючи за собою гори брудного посуду не зрозуміло для кого.

Коли йогурт вже був готовий, мати акуратно запакувала зроблене власними руками і відвезла усе додому, залишивши Ользі лише прибирання.

– Вона мені навіть не запропонувала його хоча б спробувати, – з сумом згадує жінка.

– Мама так поспішала додому, що просто забула, – Роман спробував виправдати вчинок матері.

Однак пояснення було не переконливим, а ця ситуація повторювалася щоразу, коли свекруха дарувала їй новий кухонний прилад.

Спочатку це була новенька вафельниця, потім міксер, а потім хлібопічка, а потім – великий аерогриль.

Свекруха експериментувала на кухні в Ольги, а та лише прибирала за нею.

– Цікаво мені просто, твоя мама образиться, якщо я скажу їй прямо, що не збираюся більше нічого прибирати за нею? – Сказала якось Ольга. Вона залишає по собі бруд! Чому я маю все мити і витирати?

Однак і після її слів матері абсолютно нічого не змінилося.

Та ось день народження Ольги розставив усе на місця.

Вона вирішила відсвяткувати його у маленькому сімейному колі, куди було запрошено й свекруху.

Мама чоловіка приїхала до п’ятої години вечора і, з усмішкою відчинивши двері, простягла невістці подарунок – велику коробку, перев’язану червоною стрічкою.

– З днем ​​народження, люба! – урочисто сказала мати з порогу, підійшовши до Ольги. – Сподіваюся, тобі сподобається мій подарунок, як завжди!

Ольга відразу чемно подякувала свекрусі, але, кинувши швидкий погляд на коробку, зрозуміла, що всередині неї нова велика хлібопічка.

Ольга вже чудово знала, що чекало на неї завтра.

Коли святкування скінчилося та гості почали розходитися по домівках, Лариса Олексіївна підійшла до невістки та запитала у неї:

– Ну що, відкриєш? Подивимося що там та як. Може, спробуємо щось приготувати, доки є час?

Ольга глянула на Романа, який сидів поруч із нею. Він зрозумів погляд дружини і відразу підвівся.

– Мамо, вже пізно, – сказав син. – Ольга дуже втомилася сьогодні, вона довго все готувала. До того ж, ще потрібно прибрати все зі столу, поскладати в холодильник і помити посуд.

Проте мати і далі продовжувала наполягати на своєму.

– Та не перебільшуй, синку! Це ж нічого такого. До того ж я сама все зроблю!

Роман глянув на дружину, бачачи, яка незадоволена вона. Він добре знав, що Ользі набридло постійно прибирати за матір’ю, і він вирішив підтримати її.

– Ні, мамо, – сухо мовив Роман. – Ми справді втомилися. Давай краще іншого разу.

Лариса Олексіївна насупила брови, але нічого не відповіла. Вона розвернулась і пішла, лишивши подарунок на столі.

Наступного ранку Ольга прокинулася рано. Вона знала, що свекруха, напевно, прийде знову, щоб продемонструвати свій новий подарунок.

Так і сталося, рівно о десятій годині ранку пролунав дзвінок у двері.

Ольга з незадоволеним обличчям відкрила їх – перед нею стояла мати чоловіка з сумкою, повною продуктів.

– Доброго ранку, люба! – радісно вигукнула вона. – Я прийшла показати тобі, як користуватися хлібопічкою! Вона просто чудова.

Ольга глянула на Романа. Він кивнув з розумінням, розуміючи, що настав час покласти край цьому неподобству.

– Дякую, Ларисо Олексіївно, – спокійно почала Ольга. – Але мені більше не потрібні такі ваші подарунки!

Свекруха стояла, як вкопана, не вірячи своїм вухам.

– Що ти маєш на увазі? – спитала вона, дивуючись.

– Ваші подарунки приносять мені більше проблем, ніж користі, – продовжувала Ольга. – Щоразу, коли ви приходите, ви залишаєте за собою безлад, який мені доводиться потім прибирати.

Мати обурилася.

– Як ти можеш так казати?! Я ж стараюся для тебе!

– Для себе, – підвищила голос Ольга. – Ми, звичайно, цінуємо вашу турботу, але час би навчитися поважати особистий простір та бажання інших людей! Романе, неси сюди всі подарунки мами, нехай вона їх забирає і готує у себе вдома стільки, скільки хоче!

Мати стояла на місці, не знаючи, що сказати.

Роман витяг поставив коробки з усією технікою і запитливо подивився на матір:

– Допомогти?

– Я сама впораюся! Якщо ви так хочете, я заберу все назад – жінка взяла коробки і вийшла з квартири.

Ольга та Роман спостерігали, як мати вантажить коробки в багажник.

Коли все було зроблено, мама сіла за кермо свого авто та поїхала, навіть не попрощавшись.

Після її від’їзду Ольга обернулася до чоловіка. Обличчя жінки виглядало збентеженим.

– Ти думаєш, ми правильно вчинили? – Запитала вона, злегка засумнівавшись.

– Думаю так, – відповів чоловік. – Ти все правильно сказала та зробила, ми довго мовчали мамі.

Ольга посміхнулася і відчула сильне полегшення. Вперше за довгий час вона відчувала себе справжньою господинею у своєму будинку.

Лариса Олексіївна довгий час ображалася на подружжя, але потім, ближче до свого дня народження, все-таки передумала в надії на хороший подарунок з їхнього боку.

Але чи мала мама право ображатися? Невже невістка була не права?

Джерело