В Ольги був день народження. Прийшла на свято і її двоюрідна сестра Алла. Раптом Ольга помітила, що сестра дуже вже подружилася з її чоловіком Віктором. Алла сіла біля Віктора, келих йому підставляє, посміхається… Увечері Ольга з Віктором провели гостей. – Ой, Олю, – раптом сказав Віктор. – Я ж не встиг тобі розповісти. Ти не уявляєш, що тут сталося! Виходжу я вчора з душу, а на порозі твоя Алла стоїть! Я аж стрепенувся. Треба ж таке, саме коли я з душу вийшов у рушнику… Ольга слухала чоловіка й не розуміла, що відбувається

 

Ольга вирішила поїхати на дачу суботнього ранку. У п’ятницю ввечері були величезні затори.

Вітя, звісно, засмутився, але що робити? Нерозумно провести в заторі п’ять годин, якщо їхати від сили дві…

Віктор був у відпустці. У них цього року відпустки не збіглася, тож вирішили, що він на дачі до дня народження Ольги невеликий ремонт зробить.

У Віктора були золоті руки. Торік він стелаж на другому поверсі зробив, так усі прямо ахнули, як побачили.

А ще все так вдало зійшлося. Алла, двоюрідна сестра Ольги, теж у відпустці була зараз на дачі. Вона вчителька і в них улітку відпустка така довга, що аж завидно.

Але з дітьми працювати важко, це точно, ніякої відпустки не захочеш…

Аллочка була хазяйська. Готувала вона смачно, тож обіцяла Віктора підгодувати, щоб він там без дружини не зголоднів.

Чоловік Алли, Стас, до речі, теж сьогодні на дачу після роботи збирався, цікаво, поїхав, чи ні?

Ольга швидко набрала Стаса.

– Привіт, ти за кермом? – запитала вона. – Є затори? Та ні, я не поїхала, вранці вирішила, ну що тепер робити, прикро, що в день народження прокинуся не на дачі. Ти теж уранці? Правильно. Стасе, ну давай, бувай, ми чекаємо на вас завтра у нас увечері, посидимо, відзначимо. Добре, давай, до зустрічі…

Потім Ольга набрала свого чоловіка. Вона йому вже повідомила, що вранці буде, але він просив щось із дому привезти, тож хотіла уточнити, що саме взяти.

Двічі вона передзвонювала Віктору – не бере.

– Напевно не чує, – подумала Ольга. – Віктор коли чимось зайнятий, його не докличешся.

Зате коли він на вулиці альтанку зробив біля мангалу, то Алла прямо аж не могла приховати заздрощів.

Все ходила, примовляла:

– Ну Віктор, ну молодець, ось це мужик у тебе, Ольго! Ну на всі руки майстер, і головне – швидко як робить. Не порівняти з моїм Стасом! Все ходить, дивиться щось, приміряється, розумне обличчя робить. Потім на ринок будівельний поїде, купить половину непотрібного, потрібне забуде, неймовірно просто.

Взявся він якось із каміння, там де у нас на ділянці перепад, пам’ятаєш?

Так ось Стас взявся стінку там підпірну скласти із натурального каменю.

Купу каміння привіз, вивалив на самому невідповідному місці. Потім став каміння це вкладати, та й… Одним словом на ногу собі, ну ти уявляєш?!

Довелося наймати людей. Нам ця стіна, як золота, обійшлася. І весь час отак!

Ось минулого року він на яблуні гілки зрізав, так біля сходів зачепився і знову в лікарні опинився! – Алла обурено сплеснула руками.

Ольга ледве її зупинила. Ох людоньки, та в неї Стас просто золото, гріх скаржитися!

Вивчився, заробляє багато, квартиру від роботи на пільгових умовах дали.

І руками працювати вміє. Ну повільний трохи, ну і що? Не всім дано бути спритними. І взагалі, до чого ці порівняння, обговорення, Ольга взагалі не розуміла жінок, які чоловіків своїх ось так при всіх обговорюють, нехай і жартома. А самі при цьому безглуздо виглядають…

– Гаразд, треба Віктор таки додзвонитися, – подумала жінка. – Пізно вже, вранці треба рано вставати. Віктор наче хотів, щоб я паяльника йому привезла, а ще спортивний костюм, а що ще – не пам’ятаю…

Ольга знову набрала Віктора, але ні, марно!

– Напевно, втомився, та й спати вже завалився, раз я не приїхала. Хоча дивно звісно, міг би й побачити, що я дзвонила, й передзвонити. Втім добре, зранку видно буде…

Ольга зітхнула і пішла збиратися спати…

…День народження Ольги пройшов просто чудово. Усі були в чудовому настрої. Алла з Віктором явно подружилися, поки жили без других половинок.

Алла сіла поруч біля Віктора, келих йому підставляє, посміхається.

Стас привіз кавун і диню. Всіх пригощав. Ольга простягла до нього свою тарілку.

– Стасику, дякую, і де ти таку диню купив, ще ж не сезон?! – ахнула вона. – І прямо на мій день народження, та й чоловік у тебе, Аллочко, для своячки постарався!

Увечері вони провели гостей. Віктор посуд допомагає прибрати, а Ольга відчуває, що він радий, що вона приїхала.

Мабуть, їй здалося щось, от же ж нісенітниця яка, двадцять років прожили разом, ніколи його не ревнувала, а тут раптом на тобі.

Та як вона взагалі могла таке подумати?! Алла ще та звісно, але не настільки ж. Ось прийде ж така нісенітниця в голову!

– До речі, я ж не встиг тобі розповісти, Ольго, – раптом сказав Віктор. – Ти ж приїхала, метушня, стіл накривали, потім гості… Я тільки вранці побачив твої дзвінки на телефоні.

А вчора ввечері, ти просто не уявляєш, ну таке сталося!

Я все ж прибрав… До речі, як тобі колір стін, для тебе старався! Подобається? Слава Богу!

Так ось, фарба на підлогу потрапила, я все відмив та й вирішив душ прийняти, весь день поспішав до твого дня народження красу зробити. Спітнів весь, брудний. З душу виходжу, а на порозі твоя Алла стоїть!

Я аж стрепенувся! Треба ж таке, саме коли я з душу вийшов, уявляєш, в рушнику!

Ольга слухала чоловіка й не розуміла, що відбувається.

Оце збіг обставин, незручний вийшов…

Стаса ж немає, тебе теж, ну якось безглуздо так! По моєму, сусідка наша справа, Валентина Василівна, бачила, що ми ввечері туди, сюди ходили, а вона пліткарка ще та… Звикли ми на дачі двері навстіж тримати.

Ох, Алла чого ж прийшла! Вона на городі поралася, а в них двері якісь хитрі, і хто такі на дачі ставить?

Вона невдало ручку повернула, коли виходила, і все, двері зачинилися, а ключі в хаті!

Алла твоя до мене прибігла, хотіла Стасику дзвонити, я її ледве відмовив.

У неї ж Стас чудний мужик, розхвилюється, ще вирішить посеред ночі поїхати, потім клопоту не оберешся.

Ну, я до неї пішов, добре у них на веранді вікна не пластикові.

Заліз на веранду, двері їй відчинив. Потім вікно на місце поставив. Алла твоя така незграбна, як і її Стас. А взагалі вони люди хороші…

Алла чоловіку розповіла, як я допоміг їй, так Стасик на радощах накупив всього, що ти любиш. В знак подяки.

А вже твоя Алла весь вечір до мене підсідала, ти помітила?

Мені аж незручно стало, ну зовсім вже, думаю. А раптом ти ревнувати будеш?

Ольга послухала чоловіка і про себе аж видихнула.

– Ну я й недолуга, – подумала вона. – Надумала, сама не знаю що. Треба більше відпочивати, якась я зла стала. Близьким людям довіряти треба. Хоча Віктор якось усе це так розповідав, наче виправдовувався…

Віктор обійняв Ольгу. Цілий тиждень сумував з дружиною, чекав на неї.

А тут цей безглуздий збіг обставин. Алла ця приперлася. Він навіть не зрозумів, але вона начебто з ним кокетувала, ледве від неї відкараскався.

Не хотів навіть Ользі розповідати, але промовчиш – подумає що приховує щось.

– А Ольга ревнує, я помітив, треба ж, значить любить мене ще, кохана моя, ще любить, – подумав Віктор. – Ніч яка гарна, дружина приїхала кохана моя. Та я найщасливіший чоловік на землі! Ех, як же ж добре…

КІНЕЦЬ.