Я ніколи не зможу забути витівку чоловіка. Вже стемніло, почалася злива. Я ледве встигла зібрати білизну. Донька дивилася телевізор, а чоловіка поки що вдома не було. Я зателефонувала йому, він скинув дзвінок. Це було дивно, оскільки він ніколи так не робив. Я зателефонувала ще раз, а він накричав на мене і кинув слухавку.

Він прийшов додому вже напідпитку, а ще з ним була молода дівчина. Вони зайшли до будинку, дівчина сіла на диван і закинула ноги на стіл. Чоловік дістав із холодильника алкоголь, і вони почали виnивати. Від несподіванки я не знала, що сказати . Донька побачила цю картину і спитала, хто ж ця тітка, що ноги на наш стіл закинула. Вона, ця дівчина, заявила, що це вже її стіл.

Чоловік покликав мене до спальні і звелів покинути будинок якомога швидше. Сказав, що витратив на мене та мою дитину чотирнадцять років, а ми йому життя не давали. Виставив нас із дому, навіть не дозволивши забрати речі. Він кинув прямо в багнюку дещо з одягу, який я підібрала, і ми пішли до моєї мами.

Добре, що вона жила недалеко, тому що злива не припинялася. Отак я з донькою опинилася на вулиці. У квартирі мами було дуже тісно. Вона жила з молодшим братом та прабабусею. Чоловік відмовлявся повертати наші речі, і мені довелося взяти свої документи та дещо з коштовностей завдяки nоліції. Чоловік навіть спалив наші речі, щоби не віддавати нам.

Я продала коштовності, щоб спочатку знімати квартиру, поки не знайду роботу. Знайшла я стареньку квартиру, де зовсім не було меблів. Мама мені віддала частину своїх меблів. Я почала працювати на ринку. Робота була не з легких. Адже продавати треба і в мороз, і в дощ, взагалі будь-якої погоди. Не раз я хворіла на пневмонію, бронхіт і грип.

Добре, що господар був доброю людиною, робив усю важку роботу. Його дочка теж була розлучена і одна виховувала дитину. Ось він і шкодував мене. Попрацювала я так п’ять років, а потім зважилася спробувати манікюр. Я мала накопичення, і я могла собі дозволити купити все обладнання.

Через два роки я почала добре заробляти та звільнилася зі старої роботи. Я нагромадила грошей для навчання доньки, але вона надійшла на безкоштовне. А гроші на навчання ми змогли витратити на те, щоби купити будиночок біля лісу. Ми з донькою завжди мріяли про такий будинок, але ніколи не могли собі цього дозволити.

Я дуже важко працювала за ці роки, але добилася всього сама. А нещодавно до нас у гості прийшов хлопець моєї доньки, щоб просити її руки. Того ж дня до нас прийшов колишній чоловік. За ці роки він нам майже не дзвонив, не допомагав нічим, аліменти не платив, а зараз з’явився. Дочка його на поріг не пустила. Вона викинула цукерки, які він привіз, і попросила більше ніколи не втручатися у наше життя.

КІНЕЦЬ.