Я в невістках вже сімнадцять років. Живемо ми зі свекрухою – так собі. Бувають такі дні, коли Лариса Андріївна до мене чіпляється за будь-що, а бувають і такі, що хочеться всім таку свекруху побажати.

За всі ці роки я жодного разу до Великодня паски не пекла. Ще раніше, коли жила бабуся мого чоловіка, то вона нам паски замішувала і пекла, а після того, як її не стало, за цю “процедуру” взялася і свекруха.

Спершу в неї не дуже смачні та красиві виходили, але згодом таки вона навчилася і ми з радістю смакували її вироби.

Мені ж свекруха говорила, навіть не думати паски пекти, бо я ще молода, і в цьому не розуміюсь.

– Тут потрібен досвід і мудрість літ.

Коли ж в Чистий четвер кожного року перед Великоднем моя свекруха мала пекти паски, то не спала перед тим завданням цілу ніч.

І молилася, і проганяла нас з хати, щоб не робили вітру, бо тісто впаде. Потім довго місила, а коли вже випікала, то бігала і заглядала, щоб не пригоріли і вийшли красивими та смачними.

В цей день ніхто не мав її права чіпати, щоб боронь Боже не розізлити, вона ж паски пече, а це не можна злитися.

Ну ціла коломийка завжди була, чесне слово.

А цього року я вирішила сама спробувати і ще задовго до паски спекти, так би мовити, “пробну” паску.

В мене є електричний міксер. Я знайшла в інтернеті рецепт у відомого футблогера, і взялась за роботу.

Машинка все сама робила, я тільки інгредієнти додавала. Тісто постояло, підійшло, я додала родзинки і цукати, розклала тісто по формочках і всунула в духову піч.

Я часто печу кекси чи якісь печенюшки дітям, тому Лариса Андріївна і не здогадалася, що я паски печу, аж поки не побачила цю красу і не відчула цей неймовірний запах.

– Як, ти паски спекла? А коли ти місила? Це ж треба руками і до години часу. Я й не бачила!

– Не бачили, бо за мене все машинка зробила. Сідайте до столу, я чайок заварю. Будемо смакувати!

Свекруха сіла, спробувала і ніби й рада була, бо паски дуже смачні і гарні, але з іншого боку трішки було видно на її обличчі розчарування, що в мене з першого разу вийшли, ще й смачніші ніж в неї.

А десь через годинку їй зателефонувала дочка з Києва і сказала, що з сім’єю на Великдень не приїдуть, а вже на літні канікули.

– Зятя мого не буде, то кому я ті паски пекти буду? Печи ти, ти молода, в тебе краще виходить.

Ось так я цього року втерла носа свекрусі!

Дорогі жіночки, беріть з мене приклад. Якщо хтось боїться на свята випікати своїми руками, то навіть не хвилюйтеся – все у вас вийде.

Як казала моя бабуся, Святі горці не ліплять!

Мирних вам свят, дорогі українці!

Джерело