Три роки тому зі мною трапився цікавий випадок, який дав мені зрозуміти, що діяти потрібно так, як підказує серце. Лише тоді, ти отримаєш від свого вчинку задоволення, а можливо навіть нагороду.

Одного похмурого осіннього ранку я йшов на роботу та знайшов на вулиці жіночу сумку з чималою сумою грошей і мобільним телефоном, який постійно дзвонив. Я вагався, як правильно вчинити. Грошей була велика пачка, ніколи стільки в руках не тримав. От я і замислився, чи варто підіймати слухавку, чи ні.

Доки я зважував усі за та проти, на телефон прийшло повідомлення: “Якщо у вас моя сумка, прошу повернути за винагороду”. Потім вчергове задзвонив мобільний. І тут я вже не міг опиратись власній совісті, тому твердо вирішив підняти слухавку. Це телефонувала жінка з приємним, але дещо схвильованим голосом.

Вона благала зустрітися з нею та повернути знайдену сумку. Я не збирався їй відмовляти, але вже запізнювався на роботу, тому ми домовились зустрітися ввечері.

Після роботи я прийшов до ресторану в узгоджений час. Незнайомка вже чекала на місці. З’ясувалося, що ця мила леді працює бухгалтером на фабриці, а той конверт з грошима, це зарплата для працівників. Ми познайомились ближче та не могли наговоритись. Я записав її номер і наступного разу ми пішли на побачення. А згодом вирішили жити разом. Тепер її сумка висить у мене вдома.

Два роки тому ми відгуляли наше весілля. Живемо душа в душу й виховуємо донечку. Інколи варто вчинити правильно, щоб не упустити власне щастя. Я не привласнив чужого і тепер маю власне – важливіше за будь-які гроші.

КІНЕЦЬ.