В мене є дочка, вона одружена офіційно та має дитину. Жила вона в достатку та ні в чому не потребувала. Останнім часом я помітила, що вона дуже часто, майже кожного дня почала приводити до мене онучку, щоб я з нею посиділа, а вона начебто має справи
В мене є дочка, вона одружена офіційно та має дитину. Жила вона в достатку та ні в чому не потребувала. Останнім часом я помітила, що вона дуже часто, майже кожного дня почала приводити до мене онучку, щоб я з нею посиділа, а вона начебто має справи.
Я нічого не маю проти того, щоб провести час с дитиною, але занадто часто та підозріло на довго затягувались її “справи”. Коли я питала де вона буває, вона спочатку відмахувалась типу с подружкою в кав’ярні, а потів почала нервово сприймати мої питання.
Останній раз, коли я знов запитала про її “справи”, вона почала знов щось мені вигадувати. Я не витримала та поставила їй умову, або ти кажеш як є де ти буваєш, або з дитиною сидіти більше не буду.
І наскільки ж важливо їй було уходити, що вона навіть зізналася. Дочка розповіла, що вона зустріла хлопця і майже кожного дня зустрічається з ним поки чоловік на роботі.
А в вечері забирає дитину і йде додому нібито вона тільки повернулась с прогулянки. Ось в таке подвійне життя грала моя негідниця.
Мене ця ситуація обурила і я вимагала від неї повернутись до нормального життя. Зять мені завжди подобався спокійний, врівноважений, роботящий. Але який для мене був удар, коли вона подзвонила і повідомила мені, що покинула чоловіка та пішла до іншого.
Розлучення вона ще не оформила, але живе окремо від чоловіка. Навіть частину речей забрала. Основною претензією доньки до свого колишнього було те, що він не приділяє їй достатньо уваги.
Я просила її знайти собі заняття: зайнятися будинком або влаштуватися на роботу, знайти хобі. Мені здається, що дочка від неробства вигадала собі проблему там, де її немає.
А зараз все склалося так, що її нового кавалера звільнили, а сама вона ніколи не працювала. Не знаю, за які гроші вони тепер живуть, але донька вже попросила у мене грошей на кілька тижнів. Я, звичайно, дала гроші, але навряд чи вона їх поверне хоч колись. Таке з нею вже не вперше.
Днями мені зателефонував її колишній чоловік. Запитав, чи може він мені привезти речі дочки, бо з нею він не хоче спілкуватися. І просив побачитися з дитиною поки вона гостювала в мене – я дозволила.
Шкода хлопця. Соромно було йому в очі дивитись. Хочу, щоби донька повернулася до нього. Та тільки не знаю, як це зробити.
КІНЕЦЬ.